За умови повного відкриття ринку зараз Україна залишиться тільки з IT та аграркою

Економічний успіх України неможливий без повноцінного відновлення промисловості. Яким чином її розвивала Південна Корея, чому це суперечить звичним уявленням про оптимальну економічну модель, та чи здатна цей шлях повторити Україна, розповів Forbes викладач Кембриджського університету Ха-Джун Чанґ. «Мінфін» публікує ключові тези.

Чи здатні земля та ІТ прогодувати Україну

Жодна країна не досягла високого рівня доходів без значної індустріалізації. Виняток — нафтові держави. Та навіть вони, хоча й мають високі доходи, обмежені у можливостях, оскільки залежать від іноземної робочої сили.

Для економіки, що розвивається, життєво необхідно експортувати. Їй важливо імпортувати технології з розвиненіших країн для зростання, тож експорт потрібен, щоб генерувати доходи.

Україна з 40 млн населення — це не США чи Японія, які за рахунок розміру можуть меншою мірою покладатися на експорт. Сільське господарство та ІТ-послуги — важливі компоненти, але, зрештою, вам буде важко без виробництва. Якщо, звичайно, Україна хоче досягти вищого рівня доходу на душу населення, подібно до інших європейських країн.

Чому відкриті ринки — це не завжди добре

Так само, як ми опікаємо своїх дітей, доки вони зростають і будуть готові виходити на «дорослий» ринок праці, країнам, що розвиваються, потрібно захищати молоді галузі до того, як вони зможуть конкурувати на глобальному ринку.

Вимагати від країн, що розвиваються, лібералізації торгівлі — ризик, що вони завжди покладатимуться на експорт сільського господарства чи корисних копалин. Країни на різних стадіях розвитку потребують різних політик.

Наприклад, Чилі, що має успіхи у сільському господарстві та видобувній промисловості, а також угоди про вільну торгівлю з десятками країн світу. Її економіка стагнує. Вони застрягли.

Країні бракує нових можливостей, рівень нерівності в ній дуже високий, що, зрештою, призвело до масових протестів і приходу до влади «лівого» уряду. Якщо вас влаштовує перспектива бути частиною ЄС та постійно грати роль допоміжної економіки для умовної Німеччини, окей, ви можете копіювати шлях Польщі. Якщо ні — потрібно мислити інакше.

Коли ми говоримо про більші амбіції, можна подивитися на приклад Південної Кореї. Ця країна змогла стати одним із найбільших автовиробників у світі, хоча ще 40 років тому у неї взагалі не було автомобільної промисловості.

Цей успіх Південної Кореї можна пояснити державною підтримкою, зокрема, програмами фінансування від держбанків. У 1961 році це була одна з найбідніших країн світу. Тоді місцевий уряд змінив підхід до економічної політики, зосередившись на експорті.

Спочатку вони виготовляли іграшки, кросівки Nike та перуки для американських універмагів. Далі країна запустила програму розвитку важкої й хімічної промисловості у середині 1970-х років. Один із кроків — уряд примусив виробників автомобілів проєктувати та виробляти власні марки під загрозою втрати ліцензій.

Так з’явилася компанія Hyundai, яка зараз є одним із найбільших виробників автомобілів у світі. Вона почала виробляти власні автомобілі в 1976-му. Якби ми повернулися у той час і сказали людям, що цей невідомий корейський виробник, який випускає 10 тис. авто на рік, через 40 років стане більшим за General Motors, який тоді щороку видавав 4,8 млн машин, вони б не повірили.

Як Україні відродити промисловість

Вам потрібно оцінити можливості основних промислових галузей. Наприклад, компетенції в галузі ІТ можна використовувати для розвитку штучного інтелекту, а машинобудівна галузь може постачати деталі для електро- чи водневих автомобілів. Хімічна промисловість може виробляти матеріали для відновлювальної енергетики.

Оцініть, скільки часу знадобиться для включення ваших індустрій до затребуваних у світі нових галузей, та підтримайте їх. Ця підтримка може тривати п’ять-десять років, чи навіть довше. І вже тоді Україна зможе укладати угоди про вільну торгівлю на вищому рівні. Якщо ж повна лібералізація відбудеться прямо зараз, ви ризикуєте залишитися тільки з сільським господарством та ІТ. Це нормально для Естонії з населенням у два мільйони, але не є стійкою моделлю для країни такого розміру, як Україна.

Чи потрібно знижувати податки

Емпіричні дані свідчать, що для міжнародних компаній, які обирають, куди інвестувати, інфраструктура та якість робочої сили є важливішими факторам, ніж податки чи регулювання. Звичайно, важливою річчю завжди є функціонал держави й верховенство права.

Інша розповсюджена думка: для того, щоб привабити інвестиції, потрібно знизити податки. Як контраргумент, я наводжу приклад Парагваю, де ставка корпоративного податку всього 10%, однак компанії не поспішають туди інвестувати. Тож низькі податки самі по собі не гарантують гарного бізнес-середовища.

Якщо ми говоримо про конкуренцію за інвестиції між Україною та, наприклад, Польщею, то за рівних ставок оподаткування перевагою України можуть стати нижча вартість робочої сили та R&D-можливості. Особливо це стосується high-tech сектору.

Читайте також: Спецназ чиновників: як він піднімає економіку Індії та чи може прижитися у нас

Інший варіант — ви можете запропонувати інвесторам знижену ставку податку на першому етапі (наприклад, протягом п’яти років), поступово збільшуючи її до стандартного рівня. Так бізнес розумітиме, що у нього є певна «податкова перерва», але й одночасно знатиме, що, зрештою, йому доведеться платити стандартну ставку податку.