ФРС не помітила банківської кризи: чи бачать її передвісники в Україні аналітики та наші читачі

Вчора ФРС знову підвищила ключову ставку — на 0,25 в.п., до діапазону 4,75−5%. Хоча багато хто сподівався, що регулятор не зважиться на це в умовах банківської кризи. Виступ глави ФРС Джерома Пауелла пояснив таке рішення: регулятор вважає американську банківську систему стабільною. А наскільки стабільною є українська банківська система? — «Мінфін» розповість, як на це запитання відповіли професіонали та прості клієнти банків.

Нинішнє засідання ФРС було однією із найбільших інтриг для світових фінансів. На початку місяця, коли проблеми у банківському секторі ще не спливли назовні, консенсус передбачав підвищення базової ставки ФРС на 0,5%. Однак банкрутство Silicon Valley Bank і падіння регіональних фінустанов, що послідувало за цим, змусили спостерігачів говорити про те, що Федрезерв може закрити сезон підвищення ставок.

Але ФРС не ризикнула повністю відмовитись від нарощування ставки. Адже інший ворог економіки — інфляція, залишається ще досить сильним. До того ж, різка зміна тренду могла б викликати паніку. Натомість Пауелл постарався заспокоїти інвесторів, хоча це вийшло в нього не дуже переконливо. Під час виступу глави ФРС три основні американські індекси, Dow Jones S&P 500 і Nasdaq, впали до денних мінімумів, хоча після завершення сесії питань-відповідей трохи відіграли падіння.

Тезисно промова Пауелла виглядала так:

• ФРС справді думала над тим, щоб призупинити підвищення ставок у світлі банківської кризи.
• Для досягнення мети в 2% інфляції ще чекає довгий шлях, якщо ФРС буде потрібно підвищити ставки вище, вона це зробить.
• Ринок помиляється, якщо очікує зниження ставок наприкінці цього року.
• Банківська система стійка, потоки депозитів знову в порядку, заощадження вкладників та банківська система перебувають у безпеці.
• ФРС використовуватиме «всі наші інструменти» для забезпечення безпеки банківської системи та захисту вкладників.
• Проблеми у банківській системі останніх тижнів створять жорсткіші умови кредитування.
• Необхідні суворіший нагляд та регулювання, щоб запобігти новій черзі банківських крахів та депозитних криз.
• «Надто рано» говорити про те, який вплив матиме банківська криза, але шлях до «м'якої посадки» «все ще існує».

Причини кризи у США

Банківська криза у США розпочалась 11 березня, коли стало відомо про банкрутство Silicon Valley Bank, який входив до двадцятки найбільших банків США. Це стало найбільшим банкрутством в банківському секторі країни з часів глобальної економічної кризи 2008 року.

Наступним з проблемами зіштовхнувся First Republic Bank, чотирнадцятий за розміром у США. Однак у випадку з ним до банкрутства не дійшло, фінансову пробоїну допомогли залатати колеги. Банки J.P. Morgan, Bank of America, Citigroup та Wells Fargo поклали до нього по $5 млрд, Goldman Sachs та Morgan Stanley — по $2,5 млрд, ще $5 мільярдів надійшло від інших п’яти банків.

Підґрунтям для кризи Silicon Valley Bank, яка потягла за собою проблеми в інших фінансових установах стала діяльність компанії у 2020−2021 роках. Тоді банк активно залучав депозити переважно під нульову ставку і значну частину їх спрямував у десятилітні облігації США.

Попри підвищення ключової ставки ФРС SVB не поспішав підвищувати дохідність своїх депозитів, що спровокувало поступовий відтік грошей із банку. Адже вкладники намагались підвищити свої заробітки і вкладали кошти у більш прибуткові інструменти.

В умовах відтоку коштів банку довелося розпродувати облігації з портфелю, але вже за нижчими цінами. Як наслідок SVB почав втрачати кошти і коли інформація про його проблеми поширилась, відтік вкладів прискорився.

Зараз українські банки також почали активно скуповувати бенчмарк ОВДП, аби виконати нові умови обов'язкового резервування і зменшити суми, які мають заморожувати на коррахунках НБУ. До того ж, наші фінансисти також дуже неохоче підвищують депозитні ставки: при розмірі облікової ставки НБУ 25% середня дохідність річного депозиту становить 13,7%. Тому ми поцікавились у наших чітачів і експертів, чи не нагадує їм ситуация в укранський банківській системі те, що відбувалось на передодні кризи в США. А якщо так, чи не варто очикувати на аналогічні наслідки і в Україні?

Висновки читачів: криза буде, але інша

Редакція поцікавилась у наших читачів, чи проводять вони такі ж паралелі і чи вважають за можливе повторення аналогічного сценарію у нас? В опитуванні Телеграм- каналу «Мінфіну» взяли участь 1897 наших підписників. Ще 374 проголосували на сайті порталу.

Як виявилось, більшість читачів таки очікують на банківську кризу. Щоправда, вважають, що її причини будуть іншими, ніж в Америці і Європі. За такий варіант проголосували 44% респондентів в Телеграмі і 39% на сайті «Мінфіну».

Ще 23% підписників нашого Телеграм-каналу і 31% читачів сайту вважають, що в українських банках можуть виникнути подібні до американських проблеми.

Доволі неочікуваним для нас стала кількість оптимістів: 22% читачів у телеграм і 19% на сайті переконані в тому, що вітчизняна банківська система надійніша за американську.

Також по 11% аудиторії на обох майданчиках байдужі до цього питання, оскільки не тримають гроші в банках вони .

Висновки експертів: зараз банківська криза нам не загрожує

Певні складнощі у банків виключити не можна, але після нашої перемоги

Іван Світек, голова правління Юнекс Банку

Аналогічний до американського сценарій розвитку кризи в Україні є вкрай малоймовірним.

По-перше, українські банки в принципі не інвестували у дуже довгі папери. І навіть у рамках купівлі бенчмарк ОВДП йдеться про десятки мільярдів гривень у масштабах усієї системи — це небагато. Наразі весь портфель ОВДП банків НБУ оцінює у 532 млрд грн. З них щонайменше половина зосереджена у держбанках. Тільки у Приватбанку обсяг портфеля ОВДП становить понад 140 млрд. грн. Тобто обсяг потенційної проблеми насправді не є настільки значним.

По-друге, на даний момент обсяг вкладень банків у депозитні сертифікати НБУ овернайт становить близько 350 млрд. грн. Це фактично миттєва ліквідність і вона покриває приблизно половину всіх коштів до запитання фізичних осіб у системі. Досвід попередніх криз показує, що фізособи навіть у найскладніші часи не вилучають із системи більше третини таких коштів. Тобто принаймні щодо роздрібних клієнтів на даний момент ліквідності більш ніж достатньо.

Звісно, домінування депозитів до запитання у банківській системі несе певні ризики. Це одна з причин, чому Національний банк вживає дуже жорстких заходів, щоб активізувати механізм монетарної трансмісії. Це не подобається банкам і можна довго дискутувати, наскільки ці заходи відповідають реальним потребам, але в результаті ми вже бачимо, що частка коштів фізосіб до запитання почала скорочуватися.

До перемоги України у війні та початку активного відновлення країни навряд чи варто чекати вимивання ліквідності з банківської системи, оскільки сама собою криза стимулює фізосіб до накопичення. При цьому в умовах дорожнечі ресурсів меншу активність виявляє і бізнес, часто віддаючи перевагу розміщенню вільних коштів на депозитах.

Але після перемоги певні складнощі виключити не можна. Але до цього моменту НБУ, напевно, почне пом'якшувати монетарну політику. Отже, папери, придбані сьогодні з прибутковістю 18−20% річних, буде неважко продати на вторинному ринку. У тому числі й іноземним інвесторам, в яких, сподіваюся, дефіциту після перемоги не буде.

Гроші в банків, щоб розрахуватися із вкладниками, є

Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU

Я гадаю, повторення американської кризи Україні не загрожує. Ліквідність нашого банківського сектору залишається високою попри інвестиції в ОВДП. І хоч в якийсь момент вона знижується, значний дефіцит державного бюджету сприяє тому, що ліквідність, яка пішла на покупку ОВДП, повертається назад у банківську систему.

Гроші в банків, щоб розрахуватися із вкладниками, є. Проблема тут з іншої сторони — значні витрати коштів з поточних рахунків можуть мати серйозний тиск на інфляцію та курс.

Втеча вкладників із банків нам не загрожує: це не заощадження, а форма розрахунку

Григорий Кукуруза, экономист Ukraine Economic Outlook

З особистих спостережень бачу, що багато хто посилається на досвід 2007−2008 років, Silicon Valley (Lehman Brothers) як тригер фінансової кризи в США з подальшим ударом по світовій економіці та, зокрема, Україні.

Але для України наразі ситуація кардинально інша. Найважчий момент у перший місяць війни банківська система вистояла на відмінно. Банківська система операційно прибуткова. Ліквідність в системі, навпаки, занадто висока.

У перспективі року-двох, або по завершенню війни доведеться повернутись до ключової проблеми — неплатоспроможності клієнтів банків та визнання збитків за кредитами/ іншими активами. Наразі портфель проблемних кредитів виріс з довоєнних 30% до 38%. За оцінками НБУ, коректна оцінка якості активів збільшить кредитні втрати на 30% від кредитного портфеля.

Можемо бачити з публічної комунікації, що у регулятора є бачення як розв'язати проблему. В умовах війни важко орієнтуватись на докапіталізацію зі сторони акціонерів (як внутрішніх, так і іноземних).

Основне джерело коштів для покриття збитків — це прибуток банків. У першій половині 2022 року основним джерелом прибутку для лідерів карткового ринку була різниця курсів (між офіційним 29,5 та 32−33 грн/$ по безготівковій конвертації). Після підвищення облікової ставки — це депозитні сертифікати. Зараз змінився операційний дизайн, але процентні доходи банків мають зберегтись на попередньому рівні.

Вирівнювання капіталу до достатнього рівня за рахунок нових кредитів виглядає як найбільш життєздатній сценарій.

Що стосується депозитів в банках та так званої «втечі вкладників», зверніть увагу на частку депозитів населення в загальних пасивах банківської системи. 43,7% від всіх зобов’язань банку — це вклади фізичних осіб. Де-факто, інша половина — це кошти підприємств, яким потрібно закуповувати сировину, виплачувати заробітні плати та податки. Ця гривнева ліквідність критично необхідна їм в обороті, щоб не розривати виробничий цикл.

Також важливий показник частка довгострокових вкладів. Для домогосподарств депозити до одного року складають 91% всіх вкладів. Це не заощадження, а форма розрахунків. Суми і ризики зовсім не ті, щоби переходити в готівкову гривню.

Тобто, до війни і погіршення ситуації в світових фінансах основним недоліком нашої банківської системи було те, що переважно вона виконувала функцію платіжної системи. Механізм перетворення заощаджень населення в кредити показав незначне пожвавлення лише в 2021 році після запуску 5−7−9%. Зараз — це основний фактор стійкості. Довгих вкладів, які є зміст конвертувати у валюту, в системі майже немає.

Для українських банків найбільша небезпека — зростання проблемної заборгованості по кредитах

Олексій Козирев, аналітик сайту «Мінфін»

Криза в банківській системі США, і потенційно — у частині європейських банків, спровокували два основні чинники:

Перший помилки менеджменту банків у частині збільшення ризиків по ліквідності та гепам (розриву за термінами залучення пасивів та розміщення активів) та за процентним ризиком. Тобто керівництво не захеджувало його, бажаючи отримати максимально можливий прибуток від залучення дешевих «коротких» ресурсів та розміщення їх у дорожчі, але «довгі» активи з найбільшою маржею. Оскільки банкіри насамперед розміщували гроші у цінних паперах з високим рейтингом, така практика не викликала особливих хвилюввнь у регуляторів. А даремно, тому що фактор ринку та визначення ринкової ціни навіть найпершокласніших цінних паперів — ніхто не скасовував.

Другий — занадто активне та агресивне підвищення процентних ставок ФРС та ЄЦБ для боротьби з інфляцією без глибокого аналізу наслідків подібних кроків для банків та бізнесу.

Поясню докладніше. В умовах пандемії і відразу ж після неї під час проведення американським та європейським регуляторами політики «кількісного пом'якшення» за фактом відбувалося накачування економіки США та ЄС грошима через запуск «друкарського верстата».

В результаті у населення країн ЄС та США накопичився значний обсяг додаткових коштів, які воно вкладало або у фондовий ринок, або в крипту, або розміщувало на банківських депозитах.

У банків виникала величезна переліквідність, яка у них розміщувалася майже під нульові або навіть негативні ставки. Фінансисти звикли до цієї ситуації: вони активно купували цінні папери високого рівня надійності і отримували максимальну маржу. Але при цьому стежити за невідповідністю між термінами залучення та розміщення коштів вони стали значно менше. Поки «гарячих» ресурсів на рахунках клієнтів ставало дедалі більше, це без особливих проблем закривало поточні питання ліквідності.

Все змінилося, коли регулятори почали швидко піднімати ключові ставки.

Ставки за різними інвестиційними інструментами, а також ціни на товари і послуги також почали зростати. Це змусило громадян забирати свої депозити з банків.

Паралельно папери, в які раніше вкладалися банки, мали фіксовану прибутковість. На тлі зростання ставок ФРС вона стала низькою, а куплені папери підлягали переоцінці. Банки мали час на таку переоцінку, але не поспішали це робити, користуючись нюансами бухобліку, щоб не фіксувати збитки на балансі.

Та коли фізичний відтік коштів із рахунків клієнтів почав наростати, банкам довелося продавати частину своїх активів для покриття цих відтоків. В результаті фінансисти опинилися в ситуації, коли продавати цінні папери з порфелю вони могли тільки у збиток, який швидко почав з'їдати їхній капітал.

У результаті така бізнес — модель призвела до банкрутства окремих фінустанов, які явно не будуть останніми.

Може висловлю крамольну думку, але якби ФРС оперативно провів з цими банками операцію РЕПО (тобто, викупив у них цінні папери за тими цінами, які були закладені в балансі з умовою наступного зворотного викупу за цими ж цінами з невеликим доходом для ФРС), ці банки змогли б уникнути проблем. Можливо, такий маневр ФРС виявився б для економіки Штатів меншим лихом, ніж закриття банків і зростання недовіри жл банківської системи як такої.

Тепер щодо українських банків. Вважаю, що у нас зараз ситуація кардинально інша.

По-перше, йде війна, що вже скоротило ВВП України майже на третину із руйнуванням значної кількості промислових та житлових об'єктів. Багато з них були заставами за кредитами. Тому основна загроза для наших банків — це зростання NPL («поганих» кредитів) у портфелях.

По-друге, небезпека у значних обсягах фактично «гарячих» грошей на поточних рахунках клієнтів. Це загроза для ліквідності системи та валютного ринку, насамперед — готівкового. Тому всі заходи Нацбанку щодо стимулювання банків до активного залучення саме термінових вкладів громадян та бізнесу, як мінімум на 3 місяці, правильний крок.

Обсяги куплених банками бенчмарк-ОВДП зараз не настільки критичні для ліквідності у банківській системі. Інакше б, після вже третього з початку цього року підвищення Нацбанком нормативу резервування у банків не залишалося б більше 336 млрд гривень (станом на 21 березня 2023 року) у вкладеннях у депсертифікати НБУ.

Інша справа, що ліквідність у банківській системі розподілена дуже нерівномірно: маленькі та середні банки сидять на голодному пайку, а великі фінустанови в основному поки що переліквідні.

Активне зростання депозитних ставок у банках призведе до скорочення їх прибутковості, а у частини — і до зростання збитковості. Бо кредитувати в умовах війни та підвищених ризиків їм особливо нема кого. Для отримання доходів у фінансистів залишаються вкладення в депсертифікати, ОВДП, валютні операції та комісійні, які також обмежені в обсягах, інакше клієнт піде до конкурентів.

У результаті на тлі обмежених можливостей підвищення доходів — особливо підвищувати видаткову частину, а саме це і відбувається при зростанні ставок за депозитами та вкладами, вони не можуть.

Для наших банків найбільш небезпечними моментами зараз є зростання проблемної заборгованості по кредитах на тлі неліквідних в умовах війни застав і скорочення можливості отримання реальних «живих» доходів на тлі збільшення витрат, що веде до проїдання капіталу.