Як битва за Україну може змінити Європу

Лес Неметі, СЕО та засновник Euro-Phoenix Financial Advisors і колишній співробітник Світового банку, в колонці для bne аналізує, що може чекати на Україну та Європу у разі великого весняного наступу Росії. «Мінфін» вибрав головне.

Дедалі більше ознак вказують на нову велику російську ініціативу щодо спроби захоплення України навесні, включаючи можливий напад на Київ. Якими можуть бути наслідки.

Що може зробити РФ

Якщо новий наступ матеріалізується з огляду на те, що росіяни нещодавно мобілізували велику кількість призовників, вони, ймовірно, кинуть в Україну набагато більше живої сили та ресурсів, ніж будь-коли протягом першого року війни.

Незважаючи на HIMARS, танки «Леопард» та інше складне озброєння, що поставляється Заходом в Україну (хоча і в обмежених кількостях), росіяни спробують знищити їх лише однією кількістю.

Протягом усієї російської історії збройні сили мали традицію використовувати як гарматне м'ясо маси погано екіпірованих і непідготовлених людей.

Росія також може мати кілька сюрпризів у вигляді військових технологій. Не можна виключати ядерний конфлікт (наприклад, напад росії на український ядерний реактор чи застосування тактичної ядерної зброї).

Можливі наслідки російського наступу

Якщо будь-який із вищезгаданих сценаріїв реалізується, питання на трильйон доларів полягатиме в тому, чи збільшить Захід постачання зброї та фінансову допомогу Україні. Лише тільки для підтримки існуючого балансу може знадобитися кілька кратних попередніх рівнів допомоги.

Посилення підтримки посилить антагонізм між тими, хто підтримував Україну в минулому і хотів би захистити вже зроблені значні інвестиції — проти пацифістів (наприклад, деяких представників німецької опозиції) і тих, хто був більш доброзичливим щодо росії/менш дружелюбним стосовно України (наприклад, угорський уряд), які стверджуватимуть, що підтримка України була невдалою ставкою від початку.

Політична Європа порине у масштабний конфлікт між тими, хто хоче централізувати владу (оподаткування, позики, військові витрати та контроль) та захищати Україну, проти коаліції тих, хто завжди чинив опір централізації всередині ЄС, та пацифістів, які стверджуватимуть, що не варто платити за те, щоб Україна не була поглинена російською сферою.

Цей конфлікт між тим, що я називаю доцентровою і відцентровою силами, проявився вже в перший рік війни; у разі великого наступу конфлікт може стати ще сильнішим.

Що може статися далі

Гіпотетичний успіх росії стане тривожним сигналом для Європейського Союзу, оскільки росіяни можуть не зупинитися на Україні. Міністр закордонних справ росії нещодавно зробив заяву про те, що Молдова може стати «наступною Україною», і країни Балтії також відчувають пильний погляд.

Подібно до того, як перший рік війни змусив Європу переосмислити свою енергетичну стратегію (на яку, на мій погляд, реакція перевершила всі очікування), успіх росії в Україні під час другого року війни змусить Європу переосмислити свою геополітичну позицію у світі — основні питання, такі як:

• Чи достатньо надійний оборонний щит США та НАТО?
• Чи потрібно ЄС інтегрувати свої збройні сили, щоб сформувати надійніший засіб стримування російської агресії?
• Чи потрібно ЄС різко збільшувати свої витрати на оборону? (В цей час він витрачає близько третини того, що витрачає США).

Замість висновків

Якщо відповіді на наведені вище питання підуть у доцентровому напрямку, це, ймовірно, вимагатиме подальшої передачі суверенітету від національних держав до центру зі значно більшою часткою збору податків, витрат (особливо військових витрат) та боргу.

Це може призвести до найсильнішого поштовху до централізації з моменту утворення ЄС, хоча, як і раніше, поширені побоювання з приводу бюрократії, поганого управління, відсутності підзвітності та політичної легітимності. Тиск на користь ширшої реформи може зрости.

США мають можливість відступити в Фортецю Америка. Інша річ Європа, оскільки росія та Україна знаходяться прямо на порозі ЄС.

Україна є кандидатом на членство в ЄС, і якби він «втратив» Україну, це послабило б — або його значну частину — перед Росією.

Війна в Україні може стати каталізатором інтеграції Європи в набагато згуртованіше політичне та економічне ціле. Вона також може розірвати його на частини. Переважатимуть відцентрові чи доцентрові сили? Яким чином Європейський Союз відповість на цей виклик?

Перефразовуючи історика А. Дж. П. Тейлора про революції 1848 року, що охопили Європу: чи українська війна виявиться «поворотним моментом в історії, якому не вдалося повернути»? Чи візьме гору бачення Джорджа Вашингтона?

Він пророкував: «Колись за прикладом Сполучених Штатів Америки з'являться Сполучені Штати Європи».