НБУ змусив банки полювати за грошима населення

Нацбанк вводить для підопічних прихований антиінфляційний та антидевальваційний податок. Як це вплине на клієнтів банків, розповість «Мінфін».

Як зміняться правила залучення коштів банками

З 11 лютого вже вдруге цього року зросли нормативи обов'язкового резервування для банків. З цієї дати банки мають заморожувати на коррахунку в НБУ 10% від коштів компаній та фізосіб, залучених на вимогу, та коштів на поточних рахунках у гривні. Для ресурсів в іноземній валюті вимоги є ще жорсткішими — 20% від обсягів грошей, залучених на згаданих умовах.

При цьому за строковими гривневими депозитами приватних осіб та компаній норматив обов'язкового резервування залишиться нульовим, а за такими ж вкладами у ВКВ складе 10%. Натяк регулятора банкірам очевидний — збільшуйте обсяги строкових ресурсів у своїх пасивах чи будьте готові заморозити значні суми своїх ліквідних активів.

Таке закручування гайок, за розрахунками чиновників, збільшить суму коштів, розміщених банками на коррахунку НБУ (тобто знерухомлених грошей), одразу на 73 млрд гривень. Причому за цими коштами банки не отримуватимуть дохід. Натомість змушені будуть платити бізнесу та населенню за залучені на рахунки та на вимогу кошти.

Читайте також: Що приготували банки власникам кредиток: ліміти, ставки та інші умови

Щоправда, банки мають альтернативу: половину нормативу резервування вони зможуть виконати за рахунок купівлі на цю суму облігацій окремих випусків (бенчмарк-ОВДП). У цьому випадку фінансисти матимуть змогу отримувати дохід від таких вкладень.

Причому НБУ розширив для фінансистів можливості для таких вкладень: з 11 лютого крім бенчмарк-ОВДП з міжнародним ідентифікаційним номером (ISIN) UA4000227045 банки зможуть включати до покриття обов'язкових резервів бенчмарк-ОВДП з ISIN UA40002UA. Додані випуски цінних паперів уперше вже розміщувалися Мінфіном на аукціоні 24 січня.

Включення згаданих паперів до бенчмарку-ОВДП однозначно підвищить інтерес до них з боку вітчизняних банкірів, але не нерезидентів та інших інвесторів. Адже іноземців цікавить лише позитивна дохідність паперів порівняно з високою інфляцією, а українські облігації поки що не відповідають цій вимогі. Тому основними покупцями бенчмарк-ОВДП поки що залишаться все ж таки місцеві банки, а не зовнішні інвестори, чого дуже хотілося б Мінфіну і Нацбанку.

Нинішнє підвищення нормавтиву резервування далеко не останнє. З 11 березня ще на 10 в.п. виростуть нормативи резервування за коштами на вимогу та на поточних рахунках, як у національній, так і в іноземній валютах.

Причому цю частину резервів банки вже не зможуть покрити за рахунок бенчмарк-ОВДП. Тобто фінансистам доведеться заморожувати на коррахунку у Нацбанку реальні кошти.

У результаті регулятор вирішує три основні завдання:

• знижує тиск на валютному ринку, різко підвищуючи зацікавленість банків у термінових гривневих ресурсах;
• стимулює банки скоротити обсяги вкладень у депозитних сертифікатах, за якими регулятор поки що платить 23% річних. А отже, Нацбанк зменшить свої витрати на стерилізацію зайвої ліквідності у банківській системі ;
• стимулює купівлю банками облігацій Мінфіну (бенчмарк-ОВДП), що дозволяє фінансувати бюджет не емісійним шляхом. За розрахунками чиновників, таке рішення «змусить» банки купити подібні папери на 105−110 млрд гривень. При цьому через підвищений попит на такі облігації з боку банків дохідність саме за ними Мінфін зможе особливо не піднімати.

Очікуване збільшення строкових вкладів населення відстрочить частину споживчого попиту товари. А це, своєю чергою, знизить інфляційний тиск. Зростання конкуренції за гривневих вкладників, як розраховують у НБУ, забезпечить поступове зростання ставок за вкладами громадян і, частково, за депозитами юридичних осіб.

Справа в тому, що бізнес, який працює, зараз не розміщує на довгих депозитах значних коштів. Юрособам у цій ситуації можуть бути цікаві лише дуже короткі депозити. А ось залишки на поточних рахунках фізосіб постійно зростають за рахунок надходжень зарплати військовим та представникам окремих соціально значущих професій. Саме цей ресурс зараз стане головним джерелом термінового фондування у банках для перегрупування пасивів з поточних рахунків на депозитні для зниження сум резервування.

На що розраховує НБУ

Збільшення нормативу резервування завжди вважалося ефективним методом зниження тиску на курс гривні. Адже підвищення інтересу банків до залучення термінових ресурсів у нацвалюті призведе до поступового зростання дохідності за ними.

Теоретично — це завжди позитив для клієнтів, але негатив для банків. Адже необхідність тримати підвищений норматив резервування — це прихований антиінфляційний та антидевальваційний податок на фінустанови. І його запровадження скорочує дохідність банківського сектора як за рахунок підвищення виплат за їх пасивами, так і за рахунок обсягів потенційно можливих прибуткових активів. Зниження обсягів прибутку банків зменшить, відповідно, їх податкові відрахування до бюджету.

Зниження тиску на нацвалюту за рахунок підвищення нормативу резервування вплине і на валютний ринок. Курс на готівковому ринку на досить довгий (за українськими мірками) період залишатиметься стабільним у межах коридору 40−41 гривні. Це полегшить завдання Нацбанку щодо утримання курсу долара на міжбанку в коридорі 36,5686 -36,9343 гривні.

При цьому курс євро продовжить періодично радувати спекулянтів коливаннями, що пов'язано з валютними ралі по парі євро/долар на зовнішніх ринках та необхідністю автоматичної корекції курсу євро щодо гривні через перерахунок пар євро/долар та долар/гривня.

Але на практиці все не так просто. Справа в тому, що наша банківська система дуже неоднорідна щодо розподілу ліквідності. Перші за розмірами активів 10−15 банків з 67 діючих практично зосередили у себе не менше 70−80% всіх гривневих і валютних активів системи.

Основна частина найбільших фінустанов — це держбанки та «дочки» нерезидентів плюс кілька банків із вітчизняним капіталом. Свіжі рішення НБУ щодо резервування для них означатимуть лише зниження дохідності. Оскільки вони вже не зможуть розміщувати такі обсяги коштів у високоприбуткових депозитних сертифікатах НБУ.

Що, власне, вони поступово і роблять. Саме великі банки зараз здебільшого скоротили обсяг таких вкладень у січні з рекордних 477,513 млрд гривень (на 02.01.2023 р) до 365,407 млрд (на кінець минулого місяця). Продовжать поступово скорочувати вкладення у депсертифікати вони у лютому і березні, коли набудуть чинності ще жорсткіші вимоги щодо резервування.

За моїми розрахунками, це скоротить суму вкладень банків у депсертифікати Нацбанку до 280−330 млрд. гривень вже до кінця лютого і до 210−260 млрд. гривень — до кінця березня. Вивільнювані ресурси великі банки намагатимуться по-максимуму вкласти в бенчмарк-ОВДП, а решту будуть змушені тримати на коррахунку в Нацбанку. Паралельно фінансисти перегруповуватимуть свої пасиви на користь збільшення строкових депозитів та вкладів, щоби менше коштів довелося заморожувати.

Що отримають клієнти банків

Великі банки мають запас міцності з ліквідності, відносно розгалужену навіть в умовах війни мережу відділень і мобільні застосунки, що добре працюють. Тому вони зможуть собі дозволити лише трохи підняти ставки за гривневими депозитами — в межах 1,5−2,5% річних та зберегти майже нульову дохідність за валютними вкладами.

Читайте також: Банки почнуть різати прибутковість «довгих» депозитів: які вклади будуть найвигіднішими

Тим більше, що валютні залишки на поточних рахунках та депозитах підлягають підвищеному резервуванню. Тож у цій ситуації великим фінустановам немає особливого сенсу ще й підвищувати ставки. Крім того, враховуючи підвищення відсоткових ставок ФРС США та ЄЦБ, зараз ці банки ще отримують і досить непогані доходи у вигляді плати за залишками на своїх валютних коррахунках-ностро в іноземних банках у доларі та євро.

Маючи можливість для тимчасового маневру, підвищення ставок за гривневими депозитами великі банки робитимуть плавно, паралельно підвищуючи комісії за обслуговування, тарифи та процентні ставки щодо кредитних продуктів для компенсації втрат від заморожування ресурсів від збільшеного резервування.

Набагато важче буде 50 банкам, що залишилися, — «малюкам» і «середнячкам». У них немає такого запасу міцності по ліквідності та дохідності, як у великих фінустанов. Для них збільшення нормативу резервування, з одного боку, вдарить по обсягах їх дохідних активів з урахуванням заморожування частини коштів на коррахунку в Нацбанку, з іншого — змусить оперативно нарощувати свої строкові гривневі пасиви. А це суттєво знизить і так низьку рентабельність їхнього бізнесу.

В умовах серйозної конкуренції, війни, малої мережі працюючих відділень і часом слабких мобільних додатків у багатьох з цих банків виникне серйозна нестача ресурсів для виконання підвищених нормативів. У результаті вони будуть змушені досить оперативно підвищувати свої ставки за гривневими строковими вкладами на 1,75−3% річних і на 0,5−1,25% річних за строковими вкладами у валюті.

Швидше за все, таке збільшення видаткової частини боляче вдарить по дохідності та капіталу цієї категорії банків.

Крім цього, у зв'язку з обмеженістю клієнтської бази та ще й наслідками війни — сильно підвищувати тарифи, комісії та відсотки за кредитами, що видаються, вони навряд чи особливо зможуть, що знизить рентабельність їхньої роботи до майже «нульового» рівня або навіть до нарощування збитків.

У результаті, на клієнтів після підвищення нормативів резервування чекає позитив у вигляді поступового зростання відсоткових ставок за гривневими депозитами з істотним розкидом такого збільшення ставок. У перших 10−15-ти банках за активами в банківській системі це підвищення буде значно меншим, ніж у решті «середнячків» і «малюків».

Але при цьому бізнес та громадяни мають бути готовими і до негативу: зростання розмірів комісій та тарифів за банківські послуги, а також зростання ставок за деякими кредитними продуктами фінустанов. Але з огляду на те, що банки в умовах війни кредитують дуже мало, більшість населення не особливо відчує на собі таке підвищення ставок за кредитами.

Покреативять банки й у частині термінів депозитів для бізнесу та вкладів населення, щоби простимулювати їх тримати кошти на строкових, а не на поточних рахунках. Але при цьому банкіри постараються і заощадити на залученні ресурсів у гривні. Універсальний для них спосіб — запровадження короткострокових 7−14−21−30-денних депозитів з можливістю пролонгації.

Це, з одного боку, дозволить фінансистам не платити за даними ресурсами підвищених ставок, як це було б за довгострокових залучень, а з іншого — зменшить необхідні обсяги резервування на коррахунку в НБУ, оскільки це вже не поточні залишки, а строкові депозити.

Але і тут є підводне каміння. По-перше, Нацбанк може за деякий час встановити окремі критерії щодо оцінки терміновості таких вкладів при розрахунку резервування. По-друге, короткі вклади вимагають оперативного управління ними як щодо їх своєчасного повернення казначействами банків, так і щодо оформлення на новий термін у разі рішення клієнта про продовження.

З оформленням необхідних документів у відділенні чи через мобільний додаток. А в умовах періодичного блекауту, обстрілів наших територій росією та бойових дій не всі банки зможуть у повному обсязі мати фізичну можливість оперативно проводити ці операції та керувати цими процесами.

Автор:

Аналітик Олексій Козирев

Пише на теми: Валюта, цінні папери, інвестиційні проєкти, кредитування, міжнародні валютний та фондовий ринки, фінансові стартапи