Банки почнуть різати дохідність «довгих» депозитів: які вклади будуть найвигіднішими

Минулого тижня НБУ підвищив вимоги до обов’язкових резервів банків. Що це означає та як може вплинути на дохідність за депозитами, розповів Асоційований експерт CASE Україна Євген Дубогриз. «Мінфін» публікує скорочену версію публікації.

Яке рішення ухвалив Нацбанк

Що зробив Нацбанк? Підвищив норму обов’язкового резервування за поточними рахунками «фізиків» та «юриків» — у гривні з 5 в.п. до 10 в.п., у валюті з 15 в.п. до 20 в.п. Це з 11 лютого.

З 11 березня — за коштами «фізиків» ще плюс 10 пунктів. Тобто з середини березня норми обов’язкового резервування під поточні рахунки та кошти на вимогу будуть 20% у гривні та 30% у валюті.

Що це таке? Обов’язкові резерви — це частка коштів, яка «депонується» на рахунках у НБУ. Якщо спрощувати. Людина/компанія «приносить» гроші до банку — це пасиви, які щось коштують для банку, і, водночас, активи, на яких банк може щось заробити, кудись вкласти — ОВДП, депсертифікати, муні-бонди, кредити. На цьому щось заробити — бажано більше, ніж банк платить за ці гроші клієнтові. Обов’язкові резерви — це та частка активів, яку банк має «відкласти» і нікуди не може вкласти. Активи, які не приносять грошей (трохи оксюморон, але обліковується воно, як активи).

Тобто 30% валютних коштів населення — тих, які на вимогу, банки з березня відразу «депонуватимуть». По правді кажучи, могли би і всі 100%, все одно ту валюту немає куди дівати, окрім, як купити валютні ОВДП, бо не дуже уявляю собі зараз бізнес, який би брав кредити у валюті. Крім, можливо, якихось ультракоротких, торгових.

Важливо не плутати обов’язкові резерви з іншими речами, які теж називаються «резервами». Зокрема, з резервами під знецінення кредитів та інших активів, та з міжнародними валютними резервами.

Навіщо НБУ змінив правила

Тут головна задача, як на мене, — покращення строковості фондування. Це зараз дуже великий, так би мовити, виклик. Експертні та особливо неекспертні дискусії часто зосереджені на ставках — ключовій, за депсертифікатами, за ОВДП, за депозитами. І забувають про цю строковість, де ситуація важка та ризикова. Бо вже понад 70% коштів клієнтів — це кошти на вимогу, у бізнеса — це взагалі 83%, у «фізиків» — це 65%. На початку минулого року було трохи більше 50%.

Якщо для бізнеса це, так би мовити, натурально та прийнятно, то зі строковістю коштів «фізиків» треба щось робити. Це взагалі, на мій погляд, одна з трьох ключових задач НБУ, як банківського регулятора, на цей рік — покращувати строковість вкладень населення, стимулювати банки, аби вони посилювали таким чином стабільність фондування.

Додаткова задача, бонус, так би мовити, — стимулювати банки купувати більше ОВДП — бо частину обов’язкових резервів можна покривати за рахунок бенчмарк-ОВДП.

Читайте також: Як купити ОВДП в «Дії»: «Мінфін» особисто перевірив, як працює новий сервіс

Тобто два в одному — одночасно і покращувати строковість, і збільшувати вкладення в ОВДП. Така, мені здається, була задумка.

Чи вийде? — Вийде. Інших варіантів у банків немає.

Очікувані наслідки

Позитивні. Покращиться строковість. Зменшаться витрати НБУ на відсотки за депсертифікатами. Найімовірніше, банки збільшать портфель ОВДП, куплять у Мінфіну більше «бенчмарк-ОВДП» — тих, якими можна частково формувати ці обов’язкові резерви.

Нейтральні. Думаю, серед банків набиратиме популярності такий продукт, як «депозит із можливістю зняття частини коштів в будь-який момент». «Вільні гроші», «Скарбничка» — декілька банків такі продукти вже пропонують. Формально, це строковий депозит, із терміном від 14 днів до декількох місяців. Тому тут підвищені вимоги до резервування до нього не застосовуватимуться.

Плюс ще, думаю, банки розвиватимуть лінійку ультракоротких депозитів із автопролонгацією. 7 днів, 14 днів тощо. Мені здається, таких продуктів до березня побільшає.

Плюс ще той, що банки, найвірогідніше, підвищуватимуть ставки за середньостроковими депозитами. Вище, ніж на 2,5 відсоткових пункти, підвищувати не дуже вигідно. Та навіть 2,5% «зверху» — це вже непогано.

Ризики та негативні екстерналії. Від такого рішення банки менше зароблятимуть. Частина грошей, яка зараз приносить банкам 23%, — дохідність за депсертифікатами НБУ — приноситиме менше. Або 19,25% — ставка за бенчмарк-ОВДП. Або менше, якщо нові бенчмарк-ОВДП матимуть меншу дохідність, що, найімовірніше, і буде. Або взагалі 0% — та частина резервів, яку не покриють за рахунок ОВДП.

Зменшаться операційні прибутки банків. Можливо, окремі банки, які зараз на межі оперприбутковості, стануть збитковими операційно.

Банки шукатимуть, чим компенсувати втрату цього заробітку. Очевидний тут ризик — збільшення банками комісій. За все — перекази, обслуговування, зняття готівки тощо.

З валютою — взагалі виходитиме, що банкам стають невигідними валютні кошти населення, та й валютні депозити, як такі. Тут важко сказати, як вони на це реагуватимуть. Навряд чи відмовлятимуться від валютних депозитів взагалі, бо попит на цей продукт точно є і значний. Можливо, підвищиться курс купівлі валюти під тримісячний депозит.

Ставки за депозитами. Ще одна можливість «компенсувати» втрати — знизити ставки за «довгими» депозитами. Аби компенсувати збільшення ставок за «короткими». Тобто тут може бути зворотний бік медалі — що «довгі», від 6 місяців в наших умовах, депозити стануть менш вигідними як банкам, так і вкладникам. Чи так буде, не знаю, може і не бути, це поки що ризик.

Загалом, «компенсація» очікуваних «недозаробітків» банків — це ключове питання. Десь вони її знайдуть. Так, щоб регулятор не впливав на це, бо якщо НБУ регулюватиме, наприклад, розмір комісій, = це вже буде втручанням в операційну діяльність, — а це страшний гріх.

Читайте також: НБУ змушує банки підвищити привабливість строкових депозитів

Як ці зміни вплинуть на кредитування? — Мабуть, ніяк не вплинуть (хоча в теорії скорочення пропозиції грошей негативно впливає на кредитування, але це з тих теорій, які в нас тут і зараз не працюють; кредитування — це функція на 99,9% безпекових ризиків, а потім всього іншого). А, можливо, вплив буде нейтрально-позитивним: банки активніше шукатимуть клієнтів, які можуть взяти кредити, бо треба більше заробляти.