Пенсійна реформа: хто заплатить за гарантії збереження грошей

В Україні у 2023-му одним із пріоритетів є запровадження пенсійної реформи. Про це прем'єр Денис Шмигаль заявив під час засідання уряду 3 січня. Про можливі ризики у колонці для Економічної правди розповів член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Юрій Бойко. «Мінфін» публікує ключові тези.

Як член НКЦПФР, я представив позицію регулятора. Комісія є одним із ключових стейкхолдерів реформи і зацікавлена в її ефективному впровадженні, тому що це запорука активізації фондового ринку. Загалом, НКЦПФР підтримує доопрацьований законопроєкт № 2683, разом із тим, вважає важливим врахувати низку моментів.

Коли і на яких умовах можна розпочинати реформу

Адекватні та усвідомлені очікування мають бути основою суспільного договору між державою, яка пропонує накопичувальну систему, політиками, які за неї голосують, і громадянами. У цьому контексті хочу порушити питання розміру внесків. Воно не належить до компетенції НКЦПФР, але є показовим.

У нас звикли вважати, що 2−3% відрахувань мають забезпечити мільйони накопичень на пенсії. Це хибне та спотворене уявлення. Воно було причиною поступового невдоволення, а пізніше — і темою політичних спекуляцій щодо накопичувальних систем в інших країнах. Щоб цього уникнути, маємо говорити прямо: 2−3% відрахувань — це 5−7% коефіцієнту заміщення.

Має бути достатній період для підготовки. Розгортання системи передбачає три масштабні за обсягами паралельні процеси: нормативне забезпечення, авторизація провайдерів, створення інфраструктури фонду.

З огляду на вагомість цих кроків, підготовчий період може зайняти, щонайменше, 12 місяців. Також варто враховувати дві фундаментальні речі.

По-перше, передумовами впровадження накопичувальної системи є закінчення війни та сильний регулятор. Сильний регулятор — це не лише ухвалений закон, а й побудова системи після його ухвалення, що триватиме не місяць і не два.

По-друге, перехід від ретроспективного до орієнтованого на ризик перспективного регулювання має відбутися, коли наглядовий орган отримає необхідний потенціал, і до того, як прискориться зростання пенсійної галузі.

Гарантії збереження внесків

Політики та громадяни мають усвідомлювати, що таке гарантії і що вони не бувають безкоштовними: у кінцевому підсумку за них хтось платить. Простіше кажучи, гарантія — це страховка на випадок несприятливих обставин.

Умовно їх можна поділити на політичні, економічні та інфраструктурні (притаманні професійним учасникам процесу). У підсумку, це складається в один інтегрований ризик: мінливість очікуваного розміру накопичень.

Гарантії можуть оплачувати держава (громадяни через податки), учасники (внески або активи), провайдери послуг (власні кошти), централізовані інституції (фонд гарантування зі заздалегідь визначених джерел).

Оплата гарантій зменшує кінцеві накопичення. 1% відрахувань на гарантію означатиме втрату 20% кінцевих накопичень на горизонті інвестицій 40 років.

Впровадження гарантій при всіх їх позитивних рисах, таких як забезпечення довіри до системи, несе й ризики.

Читайте також: З 1 січня всі страхові виплати здійснює Пенсійний фонд: що це означає

Серед них — моральна небезпека (нехтування ризиком, адже внески застраховані), стадна поведінка. Тож попередньо варто передбачити повний сценарій їх застосування. Гарантії — це не одна стаття закону, а складна збалансована система взаємовідносин.

Хто управлятиме грошима

На старті запуску системи багато громадян можуть мати складнощі з обранням пенсійного провайдера. Оскільки система є обов’язковою, необхідно забезпечити надійний та ефективний спосіб накопичень для таких осіб.

На нашу думку, правильним рішенням буде створення фонду за замовчуванням під пильним наглядом держави, з одночасним забезпеченням незалежності та неупередженості його керівного органу та залученням ринкових інституцій для ефективного управління активами.

Для інших суб'єктів накопичувальної системи ця інституція може бути прикладом організації, впровадження та контролю стандартів управління та інвестицій.

Читайте також: За 2022 рік загальна вартість державних пенсійних фондів знизилась на $2,2 трильйона

Утім, для позитивного розвитку інфраструктури ринку важлива конкуренція, коли громадяни зможуть обирати між пенсійним фондом за замовчуванням та авторизованими провайдером.

Які активи купувати

Щоб управління та розподіл ввірених учасниками коштів відбувалися ефективно, необхідна заздалегідь побудована структура портфелів інвестицій. Це досягається шляхом впровадженням фондів життєвого циклу (life-cycle funds).

Фонди життєвого циклу — це фонди, що автоматично перебалансовуються, відповідно до цільової структури активів. Суть підходу полягає в диверсифікації інтересів різних груп учасників, відповідно до дати досягнення пенсійного віку.

Очевидно, що стратегічні завдання молодих учасників (максимальне примноження пенсійних накопичень та можливе збільшення небажаної волатильності) кардинально відрізнятимуться від завдань осіб, що наближаються до виплатної фази (утилізація зайвої волатильності активів та забезпечення прогнозованого стабільного грошового потоку).

Тому доцільно сформувати загальний фонд у формі фондів «Визначеної дати» (життєвого циклу), як це реалізовано в наших сусідів (Польща) та в найкращих пенсійних системах (Великобританія, Швеція).

Читайте також: Чи готова гривня повернутися наступного року у вільне плавання

Щоб закласти надійний фундамент для подальшого сталого та ефективного розвитку загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення в Україні, необхідні збалансована система державного нагляду за пенсійною галуззю, встановлення чітко окреслених засад управління пенсійними коштами учасників та продумані опціональні характеристики системи.