Долар продовжує зміцнюватися: яка валюта зросла щодо «зеленого»

Нинішній рік став зірковим для долара: «зелений» зміцнився щодо переважної більшості світових валют, а індекс DXY (що показує вартість долара до кошика основних валют) досяг найвищого рівня за 20 років. Чи такою вже унікальною є нинішня ситуація, як сильний долар впливає на економіку інших країн і чи довго зберігатиметься така розстановка сил, розбирався «Мінфін».

Долар — король ринку

За оцінками JPMorgan, із кінця минулого року до кінця жовтня номінальний ефективний обмінний курс долара США зріс на 12%. За цей же період ефективний курс єни знизився на 12%, фунта стерлінгів — на 9%, євро — на 3%. Ще більше знецінилися лише щодо долара фунт стерлінгів (на 21%), єна (на 20%) та євро (на 16%). Долар — на вершині фінансової ієрархії.

Втім, поступова девальвація валют до долара відбувалася, щонайменше, останні 10 років. За цей час лише одна валюта зміцнилася до долара — ізраїльський шекель, причому доволі помітно — майже 10%. Пара USD/ILS знизилася за цей період із 3,88 до 3,54.

Таке зміцнення шекелю відображає активне зростання ВВП Ізраїлю, особливо у другій половині 2010-х. Економічному зростанню не завадила навіть пандемія. За підсумками минулого року, ВВП Ізраїлю, причому саме на фоні, а багато в чому і завдяки епідемії коронавірусу, підскочив із менш ніж $400 млрд до $462 млрд.

У той момент, коли весь світ пішов на самоізоляцію, країна хайтека пожинала плоди інформаційної революції: інновації стали особливо потрібними світові. Так, із початку 2021 року та до грудня 86 ізраїльських компаній було продано за $10 млрд.

Окрім цього, в Ізраїлю відносно низький державний борг щодо ВВП (69%), а також солідні міжнародні резерви (зараз — близько $186 млн, а ще декілька місяців тому вони перевищували позначку в $200 млн).

Читайте також: Долар підскочив до 20-річного максимуму, фунт на межі, а юань обвалився: що відбувається з ринком валют

Чому долар зміцнюється зараз

Кожен новий ривок долара вгору викликає великі питання. Головне — чому це сталося?

Причиною активного зміцнення долара в останній рік стали очікування учасників світового фінансового ринку, що глобальна інфляція, що зростає через наслідки пандемії, змусить Федеральну резервну систему США (ФРС) підвищувати відсоткові ставки раніше, швидше і радикальніше, ніж це робитимуть інші регулятори, у тому числі й Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Підвищення центральними банками базових ставок веде до зростання дохідності державних облігацій. США з їх величезним держборгом випускають велику кількість таких цінних паперів. Вони вважаються у всьому світі найнадійнішим інвестиційним активом.

Доки ФРС проводила в минулі роки політику «наддешевих грошей» з фактично нульовою базовою ставкою, американські держоблігації мали низьку дохідність і були не дуже привабливими для інвесторів. Тому багато хто з них у пошуку прибутковіших активів переводив долари в інші валюти. Перспектива підвищення ставки викликала перетікання капіталів назад у доларовий простір, і цей процес посилювався і прискорювався з осені 2021 року в міру того, як ставало очевидно: через інфляцію, що розганяється, базовий відсоток у США доведеться підвищувати куди рішучіше, ніж можна було подумати рік тому.

Що, власне, і сталося: ФРС США підвищив діапазон базової ставки (відсоток, під який комерційні банки в США кредитують один одного на короткий термін) до 3,75−4% річних. Тоді як ЄЦБ на нещодавньому засіданні підвищив свою базову ставку лише до 1,5−2,25%.

Ось ця різниця, що збільшується, в рівнях ставок і, відповідно, у дохідності держоблігацій Штатів і ЦБ, випущених іншими країнами, зокрема і ЄС, стала основною причиною зниження і основних світових валют, і курсу євро щодо долара, зокрема. А війна в Україні та її наслідки для європейської економіки цей тренд додатково посилили.

До того ж, останнім часом почастішали розмови про економічну кризу, що насувається на США і країни ЄС. А в таких випадках багато міжнародних і, тим паче, американських інвесторів вважають за краще тримати гроші в Сполучених Штатах.

Читайте також: ЄЦБ сьогодні знову підніме ставку: скільки коштуватиме євро у наших обмінниках

Як це впливає на інші країни

Щоразу, коли фінансові потоки змінюють напрям із США чи у США, це зачіпає всіх.

Головна небезпека для інших країн, що особливо розвиваються, — зростаюча вартість боргу, номінованого в доларах США: чим вища вартість американської валюти щодо валюти країни-боржника, тим обтяжливіше для неї обслуговування своїх зобов'язань.

З іншого боку, ослаблення місцевої валюти підтримує експорт країни. Наприклад, низький курс євро надзвичайно вигідний німецьким, французьким, італійським та іншим європейським експортерам. Проте, з великим застереженням: вони мають виробляти свою продукцію у себе на батьківщині чи в Євросоюзі та використовувати лише європейські комплектуючі.

«Якщо вони закуповують комплектуючі за межами ЄС, то вигода, найімовірніше, пропадає», — каже валютний аналітик німецького DZ-Bank Сонья Мартен.

Те ж саме, за її словами, належить до особливо енергоємних європейських виробництв, адже нафтою, вугіллям або зрідженим газом на світовому ринку торгують за долари. З цього погляду, девальвація євро відбулася зараз у дуже невигідний для Євросоюзу момент. ЄС зіткнувся з дефіцитом і надзвичайною дорожнечею енергоносіїв, і вони тепер через рекордно низький за два десятиліття обмінний курс євро стануть ще дорожчими.

Інша річ, що у міру формування запасів ЄС ціни на енергоносії знижуються.

Читайте також: Американський долар сильний, як ніколи: як на цьому заробити

Що можна зробити

Не так багато. Ходять розмови про скоординовані валютні інтервенції за прикладом Plaza Accord у 1985 році: цього року тодішня Велика п'ятірка найбільших центральних банків (США, Німеччина, Франція, Великобританія та Японія) погодилася збільшити вартість своїх валют щодо долара. Вони були настільки успішними, що у 1987 році у Франції відбулася зустріч, яка отримала назву Луврської угоди, для стабілізації долара, який на той момент втратив чверть своєї вартості.

Однак, малоймовірно, що ця стратегія спрацює зараз. Про це пише Bloomberg.

По-перше, центральні банки інших країн надто пізно стали підвищувати свої облікові ставки та робили це не так агресивно, як ФРС. Тому зараз їм просто не наздогнати Федрезерв. Тому перетікання капіталу США вже не зупинити.

Ба більше, навіть якщо припустити, що якийсь центробанк наважиться надолужити втрачене, навряд чи у серйозність його намірів повірять ринки. Адже досі той же ЄЦБ, як і інші його колеги з цеху, переконував інвесторів, що побоювання щодо економічного зростання важливіші за побоювання з приводу інфляції. З урахуванням уповільнення темпів зростання в Азії загалом та Китаю зокрема, ринкові розклади навряд чи зміняться. Таким чином, будь-яке зростання інших валют внаслідок більшої монетарної агресії, найімовірніше, буде недовгим, навіть якщо його підкріплять декілька залпів інтервенцій.

Що підводить нас до другого пункту. З економічного погляду, сильний долар підходить США більшою мірою, ніж у 1985 році. Запаморочливе зростання долара наприкінці 1970-х і на початку 1980-х було викликано тим, що Федеральний резерв вів війну з інфляцією у вигляді дуже різкого посилення грошово-кредитної політики. Крім руйнівної подвійної рецесії початку 1980-х, часто забувають, що ця політика також призвела до боргової кризи в Латинській Америці. Ця криза була спровокована різко зростаючими відсотковими ставками і слабкішими валютами на фоні величезних кредитів в іноземній валюті, переважно від великих американських банків, які швидко стали неплатоспроможними.

Однак, до середини 1980-х темпи інфляції різко знизилися. США прагнули до м'якшої грошово-кредитної політики та ослаблення долара, щоб допомогти як своїм експортерам, так і країнам, що розвиваються. Зрозуміло, що США зараз далекі від того, щоб думати про те й інше. Сильний долар допомагає у боротьбі з внутрішнім інфляційним тиском — і, зрештою, він уже не такий сильний, як був до Plaza Accord. Тому не дивно, що з Вашингтона майже не чути жодного звуку про силу долара.

Є й третя, геополітична причина мовчазного схвалення адміністрацією Байдена зміцнення долара. США, по суті, перетворюють долар на зброю, а метою є Китай. Китай зараз перебуває в становищі Латинської Америки початку 1980-х років і США просто користуються ситуацією. Як показують практично будь-які дані, за винятком власних китайських, економіка КНР перебуває у жахливому стані після довгих років нарощування боргів.

За підрахунками деяких шанованих аналітиків, цього року китайські компанії, які займаються нерухомістю, мають пролонгувати зобов'язання на суму понад 60 трлн юанів ($8,55 трлн). Пролонгувати борг на ринку досить складно. Як показала Латинська Америка 1980-х років, пролонгація кредитів в іноземній валюті загалом є дуже небезпечною для життя. Що вищим буде курс американської валюти, то болючішим для китайських компаній стає погашення боргу, номінованого в доларах. У цьому полягає суть геополітичних вигод США.

А що ж із центробанками інших країн? На даний момент відомо лише те, що їхня здатність підтримувати ринки та економіку на деякий час зникла. У такий момент тверезість позичальників, що здається, знову має значення. Це правильно для домогосподарств, підприємств та, не в останню чергу, урядів. Навіть уряди G7, що раніше заслуговували на довіру, такі як Великобританія, усвідомлюють цю істину. Фінансова хвиля йде: тільки зараз ми помічаємо, хто плавав голяка, пише Financial Times.

Читайте також: Порятунок юаня: Китай проведе велику інтервенцію

Як довго долар ще зміцнюватиметься

Експерти Goldman Sachs, які ще нещодавно говорили, що до пікових значень американської валюти ще далеко, тепер стверджують, що цей момент може бути набагато ближчим, ніж думають ринки.

З одного боку, попередній досвід показує, що долар виходив на пікові значення на фоні падіння економічного зростання у Штатах і світі та пом'якшення політики Федрезерва. А до цього моменту справді ще далеко.

Проте аналітики банку вказують й на інші важливі обставини.

«Можливо, є сенс переоцінити досвід середини 1970-х та середини 1980-х років, коли інфляція була настільки ж високою. Ці паралелі допускають, що, можливо, немає необхідності бачити суттєве послаблення політики ФРС або інфляцію на дні для того, щоб долар досягнув піку; і що більш ранній пік можливий, коли стане очевидно, що підвищення ставок у США може наближатися до паузи, або якщо сигнали, що подаються ФРС, змінюються», — йдеться в записці Goldman Sachs для клієнтів.

Фактично, інвестори почали відчувати це 21 жовтня, коли президент ФРБ Сан-Франциско Мері Дейлі заявила, що настав час почати говорити про уповільнення темпів підвищення ставок.

На думку Goldman Sachs, долар може досягти піку наступного року, а не у 2024 році, як можуть вказувати інші історичні приклади.

«Ми вважаємо, що долар зміцнюватиметься протягом наступних шести місяців. Замість піку наприкінці року, ми тепер очікуємо, що долар залишиться сильним до кінця першого кварталу наступного року і продовжили наш прогноз на рівні 0,96 євро/долар до березня 2023 року», — кажуть аналітики швейцарського фінансового холдингу UBS.

Тож, час сильного долара ще не минув.

Читайте також: Фактори ризику для курсу долара восени 2022 року