Найголовніша інвестиція зараз — у перемогу

Дмитро Карпіловський, ідеолог та співзасновник УкрІнвестКлубу розповів, чим живе сектор роздрібних інвестицій України в період війни. Чи варто «закопувати гроші на городі»? Якими стали цілі інвесторів та бізнесу за півроку воєнних дій? Чи працюють зараз профільні спільноти, на кшталт УІК, що сталося з їх проєктами і на що чекати найближчими місяцями тим, хто, попри всі ризики, готовий інвестувати невеликі суми в українську економіку?

Півроку війни для багатьох українців — як людей, так і бізнесів — стали критичними. Як їх пережили Ви, Ваша команда та спільнота?

Перші пару місяців, звісно, були шоковими. Як і у багатьох бізнесів, найважливіше завдання зводилося до того, щоб допомогти своїй родині, команді та їх сім'ям опинитися в безпечних умовах. Десь до кінця березня нам це вдалося.

Друге — ми мали розрахуватися за існуючими зобов'язаннями з підрядниками. Тут було складніше, але теж впоралися. А ось нашою профільною діяльністю у період, принаймні, до травня займатися було практично неможливо. Ані я сам, ані мої колеги, і тим паче ніхто в керуючих компаніях тих бізнесів, яким ми надавали свій майданчик для презентації проєктів, не готові були давати оцінки і прогнози, щось планувати.

Що сталося за цей час із вашими персональними інвестиціями?

Як і тисячі українців, ми кардинально змінили підходи до вкладення вільних коштів. Інвестиція зараз одна і найголовніша — у перемогу. А вона, маємо визнати, неможлива без грошей на волонтерство.

Звичайно, ми також цим займалися. Спочатку дуже хаотично: донатили на ЗСУ, купували автомобілі та спорядження знайомим бійцям і учасникам клубу, що стали на захист України до лав ЗСУ та ТрО. Допомагали як безпосередньо, так і через фонди, що займаються волонтерством професійно. Охматдит, центри для переселенців у Львові та загалом понад 20 ініціатив стали головними напрямками вкладення наших особистих грошей.

Ми з партнером Олександром Тихомировим не вважаємо, що стали потужними волонтерами чи щось подібне. Хотілося б робити більше — і за рахунок своїх фінансів, і через медійність, залучення нашої спільноти до підтримки армії, фондів, волонтерів, яким довіряємо особисто.

Здається, люди та бізнеси вже адаптувалися до воєнних реалій та продовжують роботу. Чи згодні з цим?

Поки що проєкти, з якими ми співпрацювали як інвестори, лише починають давати свої резюме за перші місяці війни. Наше робота, як організаторів УІК, сьогодні майже на 80−90% присвячена переговорам із фаундерами проєктів, у які вклалися учасники клубу до війни, та спілкуванню з їх керуючими активами. Збираємо інформацію, аналізуємо стан справ, розбираємося, де і як ми можемо допомогти повернутись до колишньої бізнес-активності.

Сподіваємося, за певний час наші партнери повернуться до регулярної публікації апдейтів щодо своїх інвестиційних проєктів. На жаль, не всі. Ми розуміємо, що більшість проєктів, які перебували у південній та східній Україні, на своїх старих локаціях, вже навряд чи колись повернуться до своєї звичайної діяльності.

Як ви оцінюєте стан бізнесів, у які інвестували до початку війни?

Дев’ять із десяти бізнесів перебувають у «підвішеному» стані. Тут є різні кейси. Хтось заморозив роботу, але може повернуться до колишньої діяльності, є і повністю втрачені бізнеси, а є ті, що зможуть продовжувати роботу лише за умови релокації. Доля багатьох бізнес-моделей, наприклад, мікрокредитування — невизначена.

Сьогодні ми з великою обережністю сприймаємо слова фаундерів, що все незабаром буде добре, чи все дуже погано. Все це здогадки та прогнози. А про реальність ми дізнаємося, лише коли вона настане. Справа в тому, що жоден бізнес взагалі не розглядав саме повномасштабну війну, з артилерійськими та ракетними обстрілами міст по всій Україні, як фактор ризику. Ніхто насправді не був готовий до цього. Навіть досвідчені військові аналітики не могли спрогнозувати ймовірність катастрофи такого масштабу у cучасному світі.

Чи фаундери проєктів вже рахували фактичні збитки від війни?

Збитки від настання війни у всіх дуже різні. Наприклад, ми вклалися в нерухомість, яка не зазнала серйозних пошкоджень, навіть попри те, що поряд розірвалося декілька снарядів. Та чи буде вона неушкодженою до кінця бойових дій — не знає ніхто. Водночас, є нерухомість, яка повністю знищена, просто згоріла, хоча знаходилася не в найризикованішому регіоні.

Насправді, війна повністю змінила поняття високо- або низькоризикового бізнесу. Той об'єкт нерухомості, що наразі перебуває у повному порядку, до війни вважався «ризикованим» за іншими критеріями. Та, як бачимо, з настанням війни у нових вимірах, критеріях та форматах ризиковості потрібно буде розбиратися, фактично, «з нуля».

Умови дійсно складні. Тож виходить, що під час війни інвестклуби, зокрема, УІК, фактично не можуть виконувати свої завдання? Не можуть працювати?

Якщо порівнювати з роботою, яка була до війни, то можна сказати, що ми дійсно взяли паузу. Хоча приходимо на роботу о 9.00, а йдемо додому глибокої ночі, як і раніше.

Сьогодні ми не проводимо пошук та презентацію нових інвестиційних можливостей у тому темпі, який був звичним для членів клубу у минулому. Тобто УІК працює, але викристалізовується вже інший формат. Ми продовжуємо підтримувати комунікації між членами клубу у спеціальних чатах, але донедавна там практично не обговорювались інвестиції. Основні теми були всім добре знайомі: де купити «броніки», як придбати тепловізори для фронту, автомобілі для доставки гуманітарки. Ця тематика залишиться, а ось колишні «мирні» теми відновлюватимуться дуже поступово.

Змінився і контент на youtube-каналі УкрІнвестКлубу. Ми зосередилися на історіях бізнесів, які вижили, і тих, які мають складнощі, щоб глядач — і інвестор, і підприємець — зробив корисні для себе висновки. Сьогодні нашою головною метою ми бачимо мотивацію підприємців. Маємо повертатися до активного ведення бізнесу, до відновлення економіки. Багато уваги почали приділяти питанням правового регулювання та захисту роздрібних інвестицій в Україні. Адже і до війни, і, тим паче, зараз, ця тема є доволі проблемною.

Читайте також: Нерухомість у Львові, Ужгороді та ще у 3 безпечних містах: скільки коштує купити і орендувати

Вважаєте, що ринку роздрібних інвестицій бракує правових важелів?

Безсумнівно. Мають бути зрозумілі, прості процедури інвестування, централізовані реєстри фаундерів, стандарти подання інформації, яка там розміщується, а також звітування перед інвесторами, відповідальність за викривлення даних.

Це не виключить зловживання на 100%, але, принаймні, забезпечить додаткові «стопери» для шахрайства на нашому ринку роздрібних інвестицій. Сектор стане прозорішим та безпечнішим, принаймні в тому, що не стосується безпосередньо ризиків війни. Це чимала допомога нашому вкрай ризиковому ринку.

Щодо ризиків ринку та намірів інвестування. Ви впевнені, що роздрібний український інвестор усе ще готовий вкладати гроші всередині країни?

Так, ми бачимо таких людей. Ба більше, ще у квітні ми провели першу хвилю опитування учасників клубу УІК щодо їх фінансового стану, інвестиційних намірів та очікувань. Як і передбачалося, багато хто втратив значну частину своїх доходів. Майже 45% учасників відзначили суттєве чи критичне погіршення. Основні причини погіршення фінансового стану — це закриття проєктів, куди були інвестовані кошти, а також втрата основного джерела доходу.

Понад 60% опитаних планували почекати з новими проєктами. Та, попри все, третина учасників спільноти планували й надалі інвестувати в українські проєкти, які розвиваються просто зараз. Найближчими днями ми зробимо ще одне опитування — подивимося, як змінилися ці настрої протягом літа.

Війна впливає не лише на настрої, а змушує переосмислювати багато базових установок. Чи змінилося ваше особисте ставлення до грошей? До інвестицій?

Загалом, ні. Гроші важливі. І моє особисте бачення, і бачення команди клубу просте: будь-яка війна виграється не лише на полі бою, а й економічно. Перемагає той, хто має більше ресурсу, щоб йти вперед до своєї перемоги. Тож ми маємо продовжувати працювати.

Якщо щось змінилося, то це ставлення до доходу. Раніше дохід сприймався як кількість грошей, що можна витратити на себе коханого (умовно і спрощено), а от зараз мати хороший дохід важливо, щоб допомогти тим, хто є важливим для тебе. Це може бути близьке коло або широкий загал, країна загалом.

Багато хто почав працювати у волонтерському форматі, але продовжувати такий режим у масштабах держави важко, бо це призведе до «чорної діри» в економіці. Гроші завжди були й залишаються інструментом досягнення мети. Просто сама мета наразі інша. Раніше вона була більш егоїстичною, а тепер на перший план виходять інші речі. Трохи пафосно, але на думку спадає лише слово «альтруїзм». Він зараз важливіший.

Як може працювати ваш клуб, із огляду на таку нову мету?

Кожну інвестиційну пропозицію тепер варто розглядати не лише за рівнем прибутковості та ризиковості, а й з огляду на те, який внесок робить цей бізнес у відновлення економіки, скільки він дасть робочих місць, скільки інвесторів зможуть витрачати зароблені гроші та годувати ще низку малих бізнесів. Якщо коротко: скільки підприємств зможуть запуститися, відновитися та масштабуватися завдяки нашій роботі.

Читайте також: Інвестиції в воєнних умовах. У що вкладатися українцям?

Зараз кошти роздрібного інвестора можуть сприяти відновленню роботи малого бізнесу через приватне фінансування, а глобально — це безцінний ресурс для пожвавлення всієї економіки та, зрештою, нашої перемоги.

Наші інвестори, учасники клубу, вже певним чином визначили собі перспективні галузі, куди вони хочуть інвестувати. Сільське господарство та будівництво набрали відповідно 56% та 50% відповідей у нашому опитуванні. Наступними йдуть інфраструктура (транспорт, склади, пошта) та переробка — 41% та 40%.

По суті, для інвесторів шкала перспективних галузей корелює зі шкалою пріоритетних життєвих потреб людини. Потрібен ще й аналіз кожної з галузей, щоб інвестиції в неї стали зрозумілішими і прозорішими. Тож, як нам здається, наша робота, як медіамайданчика і маркетплейсу, для різних пропозицій стала значно важливішою. Та для підвищення ефективності потрібні ще й нові форми взаємодії. Зараз їх і шукаємо.

Чи є вже якісь нариси щодо цих нових форм взаємодії?

Насправді, зміни назрівали давно, вони вже були анонсовані, але всі напрацювання через війну стали неактуальними. Зараз ми вже працюємо з бізнес-ком'юніті на Заході України. Хочемо стати майданчиком, який допоможе відновлювати бізнеси, що втратили свої ключові ресурси або ключові ринки. Бо ми відчуваємо запит українського роздрібного інвестора, який хоче підтримати бізнес у своїй країні та поновити економіку своєї Батьківщини.

Не виключено, що ми залучатимемо й західних інвесторів, щоб вони вкладалися в Україну. Або, наприклад, станемо своєрідним коннектором між бізнесом та банками, європейськими фондами, які готові вкладати кошти у нашу економіку. Сподіваємося, що вже скоро, на початку осіннього бізнес-сезону, презентуємо новий формат УІК.

Щоб не чекати нового формату — яку пораду українським роздрібним інвесторам ви надали б просто зараз?

Скажу не своїми словами, процитую класика: «Купувати активи потрібно, коли на вулицях тече кров, навіть, якщо це ваша власна кров». Це може здаватися надто жорстким, але Натан Ротшильд знався на тому, про що говорив. Не треба впадати в ступор, намагатися заморозити активи, сховати їх, закопати на городі, за будь-яку ціну їх убезпечити — треба подумати про те, що зараз інфляція буде дуже великою, і гроші, які не працюють — у небезпеці.

Можливо, не потрібно вкладати гроші просто зараз, якщо ви не ризико-орієнтований інвестор, але вже зараз точно потрібно аналізувати, оцінювати можливості, прогнозувати попит і пропозицію, обирати для себе цікаві та зрозумілі ніші.

Читайте також: Інвестиції в золото: продати зараз або купити та тримати

А ще треба усвідомлювати, що «заморожування» грошей в банці з-під огірків, закопаній на дачі, — це, по суті, виведення фінансів із обігу, знекровлення економіки. Тому, зараз головна порада інвесторам — вивчайте тренди малого бізнесу в Україні, шукайте можливості, придивляйтеся. Впевнений, що на нас чекає великий «відскок» та велике швидке відновлення.