Ніхто нас грошима не засипле: як відновлюватимемо Україну

Навіть найзатятіші ліберали часто ставлять знак рівності між відновленням України та державним Планом Маршалла. На думку економіста Павла Шеремети, основним інструментом відновлення мають стати внутрішні резерви. Свою позицію він виклав у колонці Liga.net. «Мінфін» публікує основні тези.

Останні декілька тижнів перечитав гідне уваги не лише про початковий План Маршалла, а й про те, чому не спрацювали його «аналоги» у різних країнах світу. Основні висновки:

1. Первинний (і найуспішніший) План Маршалла був вкрай важливим, але відносно невеликим — у середньому лише 2,6% ВВП країн-бенефіціарів.

З огляду на прогнози, що ВВП України цього року буде приблизно $100 млрд, і факт, що ми вже отримали лише бюджетну допомогу майже на $4 млрд і лише у червні 2022-го, це вже перевищує річний рівень початкового Плану Маршалла.

2. Є дві країни, які отримали міжнародну допомогу значно більшу за оригінальний План Маршалла. Ні, це не Південна Корея (післявоєнна допомога їй була на рівні початкового Плану Маршалла). І не Польща. Ці дві країни — Ірак та Афганістан.

3. Якщо початковий План Маршалла був відносно невеликим, що стало причиною успішного повоєнного відновлення і відновлення Західної Європи?

Відповідь — захищені приватні (насамперед, внутрішні) інвестиції, розмір яких має бути на порядок більшим (не менше 25% від ВВП), ніж План Маршалла.

Власне, суть антикомуністичного Плану Маршалла саме і полягала у стимулюванні приватного підприємництва, інвестицій та вільної торгівлі між країнами-учасницями, включаючи США. Сам Джордж Маршалл, представляючи ідею Плану Європейського відновлення в Гарвардському університеті 75 років тому, влітку 1947 року, сказав: «Метою цього має бути відродження працездатної економіки у світі, щоб дозволити появу політичних і соціальних умов, в яких можуть існувати вільні інституції».

4. Первинний План Маршалла супроводжувався жорсткими гарантіями безпеки для країн-учасниць. Ракетний обстріл Росією Одеського порту 23 липня є повчальним.

5. Валові інвестиції в Україні (12% від ВВП у 2021-му) дуже відставали від світу (Чеська Республіка — 25%, Китай — 42% від ВВП) навіть до війни з Росією, найімовірніше, відображаючи: а) відносну економічну несвободу у країні та складність ведення бізнесу; б) відносно невисокі валові заощадження (12% ВВП в Україні, 29% — у Чеській Республіці та 44% — у Китаї).

Читайте также: У липні Україна має отримати понад $4 мільярди допомоги — міністр фінансів

6. Що потрібно, щоб підвищити рівень заощаджень у країні? Відповім лише штрихами — макрофінансова стабільність (щоб заощадження не знецінювалися), економічна свобода та легкість ведення бізнесу, пенсійна, освітня та медична реформи (люди у світі заощаджують на свій бізнес, свою пенсію, освіту — свою чи дітей, і на своє здоров'я).

Основою модернізації України будуть не мости з електростанціями, а післявоєнне рішення більшості українців нести особисту відповідальність за свій добробут, пенсію, освіту та здоров'я. Тоді швидко з'являться внутрішні засоби і на мости, і на електростанції, і на багато іншого.

7. Набагато більше сподівань покладаю на новий План Маршалла для України. Набагато більше надій — на енергію та креативну ініціативу десятків тисяч таких українців, як, наприклад, Сергій Притула із його закликом до краудфандингу на три безпілотники Bayraktar.

Набагато більше надій — на довіру українців у всьому світі один до одного, та на їхні заощадження, з яких вони швидко зібрали потрібні кошти. Є надія на іноземних друзів та партнерів, які де-факто подвоїли зібрані кошти. Але вони це зробили після приватної ініціативи Притули, а не до неї.

Словами легендарного професора Гарвардської бізнес-школи Клейтона Крістенсена — залучення (pull in) ресурсів працює значно краще, ніж їхнє «заштовхування» (push in). Ті дві вищезгадані країни, в які найбільше «заштовхували» міжнародних ресурсів, це яскраво ілюструють.

Читайте також: Україна попросила у Заходу 4 своїх ВВП: якою буде наша країна після війни

8. У мирний час вірю набагато більше в такий вільний інститут як фондовий ринок (якого в Україні з вищезгаданих причин практично не було навіть до війни), де заощадження одних українців фінансують ініціативу та інновації інших українців, ніж я вірю в те, що хтось ззовні нас «засипле грошима».