Інфляція воєнного часу: що відбувається з цінами в Україні

У квітні річна інфляція прискорилася до 16,4%. Такі дані оприлюднив НБУ. Але пересічні українці відчувають зростання цін значно вище за офіційні показники інфляції. Чому так відбувається, у колонці для НВ розповів Віталій Ваврищук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU. «Мінфін» обрав головне.

До 20% і більше

Споживча інфляція стрімко прискорюється. За офіційними даними, наприкінці минулого року темпи зростання споживчих цін становили 10% р/р, а вже наприкінці квітня темпи сягнули 16,4% р/р.

Більшість прогнозистів стверджують, що до кінця року інфляція перевищить 20%. Все це, переважно, наслідки війни, яку Росія розв’язала проти України. На жаль, ці негативні наслідки навряд чи можливо швидко подолати.

Інфляція — неприємне явище для пересічного споживача. Воно особливо неприємне у період, коли доходи не зростають. Умовна середньорічна інфляція 20% за незмінних доходів по суті означає, що працівник протягом року отримує заробітну плату лише за 10 із 12 місяців. Всі погодяться, що це значне зниження рівня добробуту. Але доходи більшості українських домогосподарств зараз ще й падають через втрату частиною працівників роботи.

Війна на додачу створює ще декілька неприємних особливостей, що роблять зростання цін середньостатистичного домогосподарства подекуди значно вищим за офіційні показники інфляції.

Читайте також: Прогноз інфляції на 2022−2023 роки. Як зберегти інвестиції

Регіональні особливості

Перша важлива особливість — величезний розкид у показниках інфляції залежно від регіону. Зараз він є найбільшим за усю історію збору статистичних даних.
Темпи зростання найвищі в тих областях, де є окуповані території та ведуться бойові дії. Для прикладу, за оцінками НБУ, споживчі ціни (дані за березень) за рік зросли на 25,9% р/р у Херсонській області та на 16,4% у Харківській області — це значно вище за середній показник 13,7% у березні для України загалом.

Натомість у областях на заході України темпи були значно нижчими. Для прикладу, у Тернопільській та Житомирській областях ціни зросли на 11,2%.

Разючим є і розкид цін на окремі товари. Наприклад, літр соняшникової олії, за даними Держстату, коштував 83 грн у Херсонській області і 66 грн у Львівській. Такий великий розкид цін свідчить, що наразі ключовий чинник інфляції — це проблеми із пропозицією товарів та послуг.

Найшвидше зросли ціни в регіонах, де присутній ворог, де пропозиція товарів та послуг різко впала через безпекову ситуацію та порушену логістику.

Зміни споживчого кошика

Друга, варта уваги, особливість — це різка зміна структури споживчого кошика від початку війни. Інфляція — це ніщо інше, як зміна середньозважених цін на товари та послуги, що споживаються усередненим домогосподарством. Інфляція залежить як від зміни цін на конкретні товари і послуги, так і від їх ваги у споживчому кошику.

Наприклад, Держстат для розрахунку інфляції враховує, що їжа займає 41% споживчого кошика домогосподарства, оплата комунальних послуг — 8,4%, транспорту — 9,3%. Ці ваги оцінені на основі статистичних спостережень за 2020 рік.

Проте після початку повномасштабної війни споживачі вмить змінили свої споживчі потреби та вподобання. Це відбулося через різке падіння доходів, зростання безробіття та величезну невизначеність з приводу майбутніх доходів.

Типова реакція усередненого домогосподарства — відмовитися від споживання усіх товарів та послуг, у яких немає гострої необхідності. Можна дуже наближено оцінити, що витрати на товари та послуги, що до війни займали, принаймні, 20% споживчого кошика, впали в рази. Це, наприклад, ресторани, алкогольні напої, відпочинок, одяг, окремі побутові товари.

Натомість, зросла частка їжі та пального — по суті товарів першої необхідності. Але саме зростання цін на ці товари було найбільшим. Тож для середньостатистичного домогосподарства інфляція наразі є вищою за офіційний індекс споживчих цін.

Читайте також: Як зберегти заощадження під час війни

Приблизні оцінки

Третє спостереження — інфляцію на сьогодні можна оцінити лише дуже і дуже приблизно. Багато товарів та послуг, які входили до споживчого кошика до війни, сьогодні просто недоступні. Прикладів достатньо — окремі моделі електроніки та побутової техніки, бренди одягу та взуття сьогодні просто не продаються.

Звузилася і пропозиція продуктів харчування — продукція багатьох виробників наразі не постачається через руйнування виробничих потужностей.

У багатьох регіонах недоступні послуги відпочинку, зачинені готелі та ресторани, а подекуди і приватні заклади освіти та медицини. Тож немає можливості зробити замірювання цін багатьох складових споживчого кошику в окремих регіонах, а подекуди і на усій території країни.

Ще одна помітна проблема — оцінка вартості пального. На стендах автозаправок часто показували ціни, за якими пальне можна було купити лише в обмеженій кількості і лише після декількох годин очікування в чергах.

Тож чи можна заявлену ціну вважати такою, що може бути використана для розрахунку інфляції? — Навряд чи.

Війна створює багато практичних проблем із оцінкою ключових макроекономічних показників, зокрема споживчої інфляції. На жаль, точність та достовірність таких даних різко знижується. Тож офіційну статистику варто інтерпретувати, пам’ятаючи про особливості воєнного часу.