Коли Європа відмовиться від російської нафти і скільки втратить Росія

Рішення РФ зупинити постачання газу до Польщі та Болгарії справило прямо протилежний ефект: Європа стала ще ближчою до нафтового ембарго. До яких наслідків воно призведе і чи вдасться країні-агресору його обійти, розповіла НВ радник голови правління НАК Нафтогаз України Лана Зеркаль. «Мінфін» публікує ключові тези.

Хто і чому проти ембарго

Останні два місяці ми переконували уряди країн-членів ЄС у тому, що вони можуть запроваджувати ембарго на російську нафту, і це дасть визначеність ринкам, і ринки зможуть адаптуватися до нових умов.

Це було не дуже легке завдання, оскільки ще 1,5 місяці тому ніхто не хотів навіть чути в Європі, і особливо в Німеччині, про те, що можна запроваджувати таке ембарго. Їм здавалося, що російську нафту нічим не можна замінити, що це назавжди, і що будь-яка зміна постачальника призведе до неймовірного зростання цін.

Звичайно, ми бачимо зростання, і зараз у Німеччині, Бельгії, Іспанії та низці інших країн дизельне паливо та бензин вже коштують 2 євро. Втім, вони йдуть на такий ризик, оскільки розуміють, що війна коштуватиме їм і нам набагато більше, ніж підвищення цін на пальне.

Сьогодні найбільшим противником нафтового ембарго є Угорщина, яка має особливі умови постачання нафти. Навіть зараз ціни на пальне в цій країні майже на 25% нижчі, порівнюючи з Німеччиною або іншими країнами Європи.

Крім того, угорці виробляють це пальне, і до них приїжджають із сусідніх країн заправляти свої автівки інші європейці. Саме тому, для Угорщини втратити таке джерело додаткового доходу трішки важче, ніж для Німеччини, в якій російська нафта складає 25% імпорту, і яка ще місяць тому прийняла рішення щодо зміни власників основних заводів ыз переробки нафти.

Так чи інакше, поетапне ембарго на російську нафту має бути консолідованим рішенням всіх країн ЄС. І, звичайно, без підтримки США, без розуміння того, як замістити російську нафту, це рішення неможливо було б прийняти.

Нам знадобилося більше місяця на переконання і роботу з різними постачальниками і політиками для того, щоб вони дійшли нарешті цієї згоди. Хоча, водночас, я дуже скептична щодо того, що це ембарго може бути миттєвим: на мій погляд, вони будуть просити від 3 до 9 місяців на його запровадження. Проте, навіть такі рішення є проривом в їхній позиції.

Санкції — вимога суспільства

Протягом війни, яка розпочалася 24 лютого, росіяни вже отримали за продаж енергоносіїв понад $47 млрд тільки від країн членів Євросоюзу. При цьому, за підрахунками Forbes, вони витратили на обстріли України понад $7 млрд.

Для нас це шалені гроші, але вони можуть стільки витрачати саме завдяки тому, що отримують за енергоносії. І коли ми про це говоримо в Євросоюзі з різними політиками, то розуміємо, що вони насправді не усвідомлювали ані те, яку кількість грошей сплачують за енергоносії, ані те, що ці гроші йдуть саме на ведення війни.

Звичайно, навіть незважаючи на всі збитки, які вони нестимуть, і на суттєве зубожіння їхнього населення, їм уже очевидно, що треба приймати такі рішення, і що суспільство готове сплачувати певну ціну за те, щоби війна була завершена.

Політики мислять у парадигмі наступних виборів. І якщо сьогодні громадяни вважають, що їм треба піти на певні жертви, то через деякий час ті ж самі громадяни підуть голосувати за політиків, які сьогодні прийняли ці рішення.

Водночас, це новина для Європи — те, що запит на запровадження санкцій йде від суспільства, а не зверху. Ми бачимо, що сьогодні політики йдуть позаду бізнесу, який самостійно відмовляється від нафти, що доставляється в Європу морським шляхом.

Остання помилка Кремля

Припинення Росією постачання газу до Польщі та Болгарії — це шантаж, який використовується для того, щоб натиснути на найболючіші точки і створити ситуацію, в якій європейським політикам доведеться приймати ще важчі рішення.

Це напруження створюється для того, щоб не були проголосовані санкції в шостому пакеті, і щоб зробити те, що росіяни дуже люблять: розбити єдність європейців і породити в ЄС взаємні підозри, що хтось когось трохи обманює або не є абсолютно відвертим у своїх намірах.

Раніше це дуже добре працювало. Ми знаємо, як Газпром вмів маніпулювати свідомістю, як вони нав’язували через аналітичні центри свою точку зору, як забезпечували міністерства економіки і енергетики Німеччини своїми підрахунками і цифрами, і як вся ця машина працювала на них. Навіть зараз у Німеччині набагато важче відмовитись від газу, ніж від нафти.

Але саме це рішення щодо припинення постачання до Польщі та Болгарії справило зовсім не той ефект, на який розраховували росіяни. Вони розраховували всіх цим шантажувати, а насправді це виявилося останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння і дозволила нарешті прийняти рішення щодо запровадження санкцій. Я дуже сподіваюся, що ситуація не зміниться до середи, і в середу це рішення буде прийнято.

Скільки втратить Росія

Те, що з початку квітня Росія скоротила середньодобовий видобуток нафти на 8,7%, для її економіки означає суттєве зменшення надходжень. Деякі аналітики вважають, що при таких темпах росіяни до кінця року зменшать видобуток як мінімум на 25%. Але якщо буде введене ембарго, і якщо воно буде застосоване ще влітку цього року, ця цифра зросте в рази.

Зараз росіяни намагаються обходити санкції через сірий експорт, приховуючи справжнє походження нафти, і ми цьому запобігти не дуже можемо, але це здатні зробити наші партнери, які можуть відстежувати походження нафти і рух кораблів. Крім того, вже зараз йде мова про те, що основні страхові компанії, такі як Lloyd, відмовляють у наданні страхування кораблям, які перевозять російську нафту, — це також зменшує можливості щодо її перевезення.

Читайте також: Що Захід робив для Росії 30 років і як цим скористався Кремль

А ще ми дуже добре знаємо, що такі країни, як Індія та Китай, завжди користуються особливими умовами при купівлі нафти у країн, що знаходяться під санкціями. Наприклад, іранську нафту вони купують із дисконтом біля 50%. Ця доля чекає й на росіян, і це також призведе до зменшення їхніх надходжень.

Як замінити російську нафту

Є багато джерел, за рахунок яких можна замістити російську нафту в Європі. Німеччина та Нідерланди, наприклад, вже вирішили питання того, де братимуть нафту. Коли відкривається ринок, і особливо такий привабливий, як ринок Євросоюзу, відразу з’являються постачальники, які готові постачати нафту, якщо укладатимуться довготермінові контракти.

Щодо контрактів, то зараз вже є певний рух і по Катару, і по Саудівській Аравії. З іншого боку, важливу роль відіграло вивільнення нафти з резервів США — вони вперше надали можливість продавати її в таких обсягах, як це було зроблено. Крім того, країни групи ОПЕК вже збільшують видобуток нафти.

Читайте також: Конгрес США підтримав ленд-ліз для України: що отримаємо і як будемо розраховуватись

До того ж, ми розуміємо, що країни Євросоюзу і світ загалом налаштовані на перехід до чистої енергетики. Якщо до цього переходу, як задекларовано, залишилося 20−30 років, то саме стільки часу залишилося у країн, які видобувають нафту, на те, щоби поповнювати свої бюджети. І зараз прекрасний час для того, щоб освоїти новий ринок і вичавити з нього Росію, яка завжди на цьому ринку панувала.