500 млрд євро на відновлення України: хто і як допоможе нам піднятися з руїн

Над сценаріями повоєнного економічного відновлення України працює кілька команд. Один із проектів, які розробили економісти з усього світу, вже опубліковано. Керував його підготовкою Юрій Городниченко, один із десяти найцитованіших вчених-економістів світу за останні десять років, професор Берклі. В інтерв'ю Meduza він розповів про головні засади післявоєнного відновлення України. Його скорочену версію наводить LIGA.net.

Витрати на відновлення: звідки брати гроші

За попередніми розрахунками, станом на березень 2022 року на повоєнне відновлення країни потрібно від 200 до 500 млрд євро (для порівняння — ВВП України у 2021 році становив близько $200 млрд. — Ред.). Чим довше йде війна, тим більше грошей буде потрібно.

Фінансова допомога може бути будь-де і в будь-якій формі, але головне — безоплатна. Ключовий принцип — повоєнне відновлення не має фінансуватися за рахунок кредитів — Україна і так у дуже важкому становищі.

Вилучення російських активів — одне з потенційних джерел фінансування. Такі приклади були. У нацистської Німеччини активи США були використані для компенсацій жертвам нацистського режиму. Є приклад Іраку, який після війни з Кувейтом виплатив останньому протягом 30 років загалом близько $50 млрд.

У репарацій погана репутація (після Першої світової війни Німеччині довелося розплачуватися, це стало одним із факторів, що згодом породили ще більшу військову агресію з її боку. — Meduza).

Але Ірак платив компенсації Кувейту довгі роки. І ситуація під час війни Іраку з Кувейтом була багато в чому схожа на сьогоднішню: це була нічим не спровокована агресія з боку більшої держави на меншу за розмірами — Кувейт. Тоді світова спільнота мала достатньо рішучості, щоб здійснити це. Я не знаю, як саме це виглядатиме у випадку Росії, але щось буде зроблено.

Читайте також: План Маршалла для України: що пропонують 8 провідних економістів світу

Які країни братимуть участь у повоєнному відновленні

Планом передбачається, що центральним гравцем у відновленні України буде Європейський Союз. Якщо Україна та Євросоюз у якийсь момент стануть єдиними, план допоможе у такий спосіб у найкращому вигляді узгодити інтереси сторін.

Чітка перспектива вступу до ЄС буде потужним стимулом для покращення регулювання та законодавства України; відповідності українських законів європейським стандартам; верховенства права; низької корупції та сталої демократії.

Україна зараз бореться за європейські ідеали — за волю, за самовизначення. Не впевнений, що інші країни були б готові піти на ті жертви, на які зараз йде Україна, щоб відстояти свободу Україна заслужила своє місце у Європейському Союзі. Гадаю, це станеться. На цей процес може знадобитись 5−10 років.

Спеціальне агентство для координації фінансової допомоги

План, розроблений Юрієм Городниченком із співавторами, передбачає створення спеціального європейського агентства, яке займатиметься координацією та управлінням фінансовою допомогою та різними відновлювальними програмами. Це агентство може стати аналогом Адміністрації економічного співробітництва, створеної в 1948 році в США для адміністрування плану Маршалла.

Зараз рано говорити про менеджмент агентства чи організації. Ясно одне — там мають бути й представники Євросоюзу та України. Якщо країна надає значні суми, вона також має бути представлена в органах правління агентства.

Читайте також: Три сценарії для економіки України під час війни

Є ймовірність, що координувати надходження з усіх джерел у межах однієї організації чи агенції буде неможливо. — Оскільки можуть бути приватні ініціативи фіндопомоги, наприклад, Ілон Маск чи Білл Гейтс захочуть збудувати школу за власний кошт. Але буде корисно мати агенцію, яка спробує координувати тих, хто готовий надати допомогу.

Енергетична безпека України. Скорочення залежності від Росії

Відповідно до плану, центральну роль в енергетичній безпеці повоєнної України також має відігравати Євросоюз. Серед пропозицій — будівництво додаткових трубопроводів для постачання газу та нафти через територію ЄС, а також терміналів для зрідженого газу. Кінцевою метою має бути зниження залежності від вуглеводнів за рахунок атомної енергетики та «зелених» джерел, а також підвищення енергоефективності.

Сам ЄС за останні кілька років тільки нарощував енергетичну залежність від Росії (з 2011 до 2021 року включно частка газу з Росії в загальному імпорті зросла з 30% до 45%). То справді був свідомий вибір.

Німеччина закрила свої АЕС (після аварії на японській АЕС Фукусіма у 2011 році) — ретроспективно це здається дуже поганим рішенням. Водночас інші європейські країни, зокрема Великобританія, Франція, хочуть активніше використовувати атомну енергію, щоб гарантувати скорочення залежності від постачання енергоресурсів з інших країн, особливо з Росії.

Чи буде ембарго на російські нафту та газ? Я думаю, що з ймовірністю в 90% це можливо, якщо ми побачимо нову «Бучу», нові звірства, застосування хімічної зброї або щось страшне.

Цілком зрозуміло, що коли Росія не зможе постачати нафту і газ до Західної Європи, вона зіткнеться з серйозними фіскальними проблемами, проблемами з фінансуванням, які необхідні для ведення війни.

Про енергетичну незалежність. Україна виробляє 60% електроенергії за рахунок атомних електростанцій і вже оголосила, що не закуповуватиме ядерне паливо в Росії, а замістить його постачанням від Westinghouse або інших американських постачальників.

Ось ще приклад. Україна була частиною енергосистеми Росії та Білорусі, але зараз вона підключена до енергосистеми Євросоюзу. Це величезний крок на шляху до побудови енергетичної незалежності. Якщо Україна виробляє надлишки електроенергії, то вона може експортувати її до ЄС, якщо електроенергії виробляється недостатньо — можна імпортувати з Європейського Союзу. Це виграшно для обох сторін. Те саме можна зробити і з нафтою, і з газом, і з вугіллям і так далі.

Як санкції допомагають переговорам

Спроби знайти дипломатичне рішення робилися не раз, і це не зупинило війну.

Питання торгових санкцій, енергетичних ембарго тощо. — Це питання зіставлення витрат і вигод. Ці заходи будуть болючими для всіх, але водночас важливе питання у тому, хто зазнає більше втрат. Росія, з погляду світової економіки, є малою відкритою економікою. На неї припадає менше 2% світового ВВП, на Європейський Союз — удесятеро більше. Європейський Союз зможе пережити енергетичне ембарго та санкції, а Росія — ні. Те саме стосується США.

За даними МВФ, ВВП Росії — $1,7 трлн (1,8% від світового), ЄС — $18,3 трлн (19% від світового), США — $24,8 трлн (26% світового ВВП).

Отже, коли вводять санкції, для Заходу це невеликі витрати, а для Росії — великі втрати. Надія на те, що в поточній ситуації це буде болючішим для Росії, їй доведеться заплатити вищу ціну. Це може змусити Росію так чи інакше змінити свою поведінку.