Навіщо РФ прагне нав'язати свою валюту Заходу та чому це небезпечно для України

Після майже півтора місяця війни українські банки та валюта тримаються гідно. На міжбанку, з урахуванням усіх обмежень НБУ, котирування долара перебувають у коридорі 29,25−29,55 гривень, на готівковому ринку зберігається рівень від 31 до 33,50 гривень. Для воюючої країни — дуже непогано.

А ось російську економіку лихоманить. Реагуючи на численні санкції, курс долара на готівковому ринку злітав до майже 200 рублів. Тому влада РФ вдалася до адміністративних заходів із елементами «творчості»: вони жорстко обмежили можливості іноземців щодо виведення капіталу і таким чином штучно втримали курс. Паралельно були проведені маніпуляції на Московській біржі, шантаж окремих іноземних гравців та залякування їх втратою власності під час виходу з Росії. На російському міжбанку курс долара злітав понад 150 рублів, але потім стабілізувався.

Читайте також: Чому в Росії з'явилося 3 курси рубля

Графік курсу рубля до долара у період із початку війни в Україні:

Однією з найкреативніших ідей виявилося бажання Кремля отримувати оплату за газ у рублях. За задумом, цей захід мав підтримати рубль і продемонструвати Європі, хто у газовому будинку господар.

Вимога призвела до чергового шоку великих європейських покупців газу та нафти. Задум росіян простий: ви заарештували наші ЗВР, ми змусимо вас платити рублями. Дефіцит російської валюти повинен був змусити іноземців активно скуповувати її на міжбанку та стимулювати попит. Центробанк PФ сподівався, що брати рубль іноземці будуть у тих західних інвесторів, хто отримає погашення та виплати відсотків за боргами російських компаній у рублях через заморожування ЗВР. Це особливо не спрацювало, але треба розуміти, що рекордне зростання цін на енергоносії у світі в цей час дуже підіграло агресору.

У результаті санкції ЄС, США та інших країн проти російського регулятора обвалили курс рубля на початку березня, але потім частково його ж і зміцнили за рахунок катастрофічного падіння імпорту в країну та закриття більшості західних компаній у РФ. Росія звикла до ролі всесвітньої бензоколонки і особливо не в змозі швидко перебудуватись. Розрив логістичних зв'язків на фоні наростання наслідків західних санкцій — головна проблема для російського керівництва після провалу військового бліцкригу в Україні.

Країни ЄС: поки що не варто тішитися надіями

За розрахунками Bloomberg, у 2022 році РФ експортує енергоносіїв на $321 млрд. Завдяки високим цінам на нафту та газ профіцит зовнішньої торгівлі, навіть незважаючи на санкції, становитиме $240 млрд. Цих сум, на жаль, достатньо для підстрахування банківської системи Росії, економіки та продовження агресії проти України. Маючи певний запас міцності, РФ практично намагається перехопити ініціативу і зараз шантажує ЄС, підштовхуючи Євросоюз купувати газ за рублі.

Німеччина і Франція, а також ще ряд країн Євросоюзу навідріз відмовилися виконувати вимогу росіян. Але невеликі країни, а також Індія, яка вирішила скористатися ситуацією, все ж таки стали грати за правилами РФ. Наприклад, та ж Словаччина всерйоз подумувала про можливість піти на розрахунки в рублях, але зрештою не наважилася.

Читайте також: Країни «Великої сімки» відмовилися платити за російський газ у рублях

Але насправді — це просто пробна куля. Надалі ж Росія планує перевести на рублі торгівлю не лише газом, а й іншими своїми товарами, насамперед — сировиною. А це вже камінь у город США, адже долар — головний елемент у розрахунках за нафту, газ, вугілля, золото тощо. Підтримує «рубльову ідею» й Китай. Він давно наполегливо намагається відтіснити долар від розрахунків на сировинних ринках і без зайвої метушні посилити роль юаня, оскільки не бачить особливого конкурента у російській валюті.

Цікаво, що розширити список експортованих за рублі товарів, включивши до нього добрива, зерно, олію, нафту, вугілля, метали, ліс, запропонував 30 березня спікер Держдуми PФ В'ячеслав Володін, якого вважають близькою до Путіна людиною. При цьому йде жорсткий шантаж — у разі відмови західних країн купувати російський газ за рублі РФ готова припинити постачання, що вже налякало деякі європейські країни. Та сама Німеччина вже запустила «надзвичайний план», який передбачає скорочення енергоспоживання. Це дзвіночок Кремлю, оскільки ця країна імпортує близько 56,3 млрд кубометрів російського природного газу на рік, що становить близько 55% імпорту.

Читайте також: 1 млн барелів на день: Байден оголосив про рекордне постачання нафти зі стратегічних запасів

Цього разу Європа відстояла свої інтереси. Країни заявили, що не платитимуть рублями за російський газ, оскільки в контрактах є норма про оплату в доларах та євро. Щоб не втрачати обличчя і водночас забезпечувати обсяги торгівлі енергоносіями, Росії довелося давати задню та вигадувати непотрібну та складну схему розрахунків через свій Газпромбанк. Фактично цей банк став зайвою ланкою у ланцюжку конвертацій отриманих євро від ЄС на рублі при оплаті за газ із подальшим їх використанням тим самим Газпромбанком у своїх розрахунках. Це додає певної статистики російському міжбанку та штучно збільшує його обіг. А чиновникам РФ зараз дуже важливо показувати інвесторам, що все добре і що рубль стійкий.

Провал плану Путіна

США підтримали позицію Європи щодо розрахунків за енергоносії в доларі та євро. В американців свої інтереси:

1) бажання певним чином збити ціни на газ і нафту у світі та у самій Америці, де вирує небачена інфляція. А незабаром вибори та Байдену треба демонструвати виборцю перемоги в економіці.

2) послабити позиції РФ у війні проти України. Адже «бензоколонка» продовжує черпати ресурси для агресії саме за рахунок торгівлі енергоносіями. І не випадково країни Європи та інші світові союзники України після подій у Бучі, Гостомелі та Ірпені знову заговорили про повне ембарго російських енергоносіїв.

Подобається фактично провал ідеї Путіна про торгівлю енергоносіями за рублі й великим європейським газовим концернам. Вони не дуже хотіли б втрачати на конвертації євро в рублі за російського сценарію розрахунків щодо газу та нафти.

Але війна в Україні як лакмусовий папір показує всі позитивні та негативні риси наших міжнародних партнерів. Та сама Німеччина не готова до повного ембарго енергоносіїв із РФ, оскільки не хоче нашкодити добробуту своїх громадян та бізнесу. Німці вважають за краще проводити політику скорочення залежності від російських енергоносіїв, але поки що не більше. Найрішучішими та найпрогресивнішими у боротьбі за ембарго виявилися наші найближчі сусіди — Литва, Латвія та Естонія. Вони першими вирішили повністю відмовитись від блакитного палива з РФ.

Читайте також: Нафтогазове ембарго РФ: про це все більше говорять у ЄС

Затяжна війна в Україні загострює проблему з логістикою за усіма видами транспорту. І якщо на першому етапі це стосувалося лише автоперевезень, то зараз до них почав додаватися і морський транспорт, оскільки у багатьох портах не хочуть обслуговувати російські судна.

Причому не лише як протест проти дій РФ в Україні, а й через те, що ці кораблі часто не можуть розрахуватися валютою за послуги через санкції. Почастішали випадки, коли подібні судна росіян почали змінювати порт своєї приписки та юрисдикцію.

Серйозна проблема в Росії й з авіасполученням, як у частині обслуговування літаків, так і через обвал пасажиропотоку. Є серйозний конфлікт і з іноземними лізингодавцями літаків, яким наразі фактично відмовили у можливості їх забрати за кордон.

Переслідуючи імперські цілі, РФ продовжить часті спроби використовувати рубль як додатковий інструмент для експансії на тимчасово захоплених територіях. А також буде активною і щодо впровадження різних механізмів штучного підштовхування роботи західного бізнесу з рублями в енергетичному та сировинному секторах своєї економіки. НБУ вже зіткнувся з цим у Херсоні та Херсонській області і навіть зробив відповідну заяву у пресі. Подібні спроби впровадження російської валюти лише посилюватимуться. Від того, наскільки наполегливо і послідовно країни Азії, ЄС і США дотримуватимуться ембарго щодо газу та нафти, багато в чому залежатиме термін закінчення самої війни і в Україні.

Автор:

Аналітик Олексій Козирєв

Пише на теми: Валюта, цінні папери, інвестиційні проєкти, кредитування, міжнародні валютний та фондовий ринки, фінансові стартапи