Гроші, нерухомість і підприємства: Україна конфіскує все російське майно

Все російське майно на території України буде націоналізоване. Про це йдеться на офіційній сторінці Комітет Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Про які активи може йтись та наскільки швидно може бути ухвалено такий закон, розбирався «Мінфін».

Профиільний парламентский комітет повідомив, що працює над документом у співпраці з Міністерством економіки України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Законопроект має на меті врегулювати питання націоналізації всього майна, об'єктів, коштів та вкладів агресора, які знаходяться на території України. По якій процедурі буде конфісковуватись російське майно і за яикими принципами його визначатимуть, поки не повідомляється.

Що може отримати Україна

На момент окупації Криму російський бізнес був присутній у всіх ключових секторах української економіки. Російські активи на нашій території оцінювались приблизно у $30 млрд.Йдеться про російські активи — підприємства та компанії, що перебувають у повній або частковій власності фізичних та юридичних осіб Російської Федерації.

Крім того, активи були представлені об'єктами нерухомості, грошовими коштами на банківських рахунках, вимогами по виданих кредитах. Російські активи були в важкій та легкій промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, готельному та ресторанному бізнесі, транспорті. І особливо у банківському секторі.

«Дочки» російських банків займали близько 12% українського банківського сектора. Крім того, велика частка банківських активів Росії в Україні припадала на кредити. Зокрема квітні 2015 р. американське рейтингове агентство Standard&Poor's оцінило агреговані ризики найбільших російських банків в Україні в $23−25 ​​млрд. З них $8 млрд.- українським компаніям та фізичним особам.

Загальний обсяг російських активів в енергетиці України складав понад $10 млрд, у кілька мільярдів доларів оцінювались активи російського бізнесу в українській металургії. Значною мірою контролювався російськими операторами український ринок стільникового зв'язку.

Читайте також: Міжнародні компанії та бренди, які послали Росію туди, куди вже пішов російський корабель

Утім з того часу ситуація силно мінилася, російські банки масово покидали Україну. Нещодавно Фонд гарантування вкладів розпочав процес ліквідації української «доньки» російського Сбербанку, яку нещодавно було переіменовано в Міжнародний резервний банк (МР Банк).

Напередодні Національний банк ухвалив рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати банки, що перебувають під контролем Російської Федерації: АО «Міжнародний резервний банк» та Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Змінилися розстановка сил і в інших секторах. Тепер російського капіталу на нашій теріторії значно поменшало.

Та попри це, за інформацією Оbozrevatel, російські олігархи та великі підприємці все ще володіють в Україні десятками підприємств. Ресурс зібрав список таких підприємців.

Олег Дерипаска

Financial Times повідомляло, що олігарх брав участь у відмиванні грошей для Путіна. Він також є фігурантом списків санкцій багатьох країн, у тому числі й України.

Офіційно він вийшов зі своїх бізнесів: «Запорізький алюмінієвий комбінат» (ЗаЛК). А ось ще один великий актив — «Миколаївський глиноземний завод» (НГЗ), ймовірно, досі належить росіянину.

Ним володіють «Алюміній України» та «Гуардон Україна». Їхні засновники зареєстровані на островах Аруба (офшор). Але, як пишуть миколаївські журналісти, гендиректор НДЗ Віктор Кожевніков — колишній менеджер алюмінієвого заводу гурту «Русал» Дерипаски.

Його заступник Аркадій Саркісян — колишній депутат російської Держдуми, та, за повідомленнями російських ЗМІ, колишній охоронець Дерипаски.

У найкращі свої часи завод коштував кілька мільярдів доларів.

Читайте також: Війна Росії проти України: російські активи скуплять задешево китайці

Мегдет Рахімкулов

Екс-глава представництва «Газпрому» в Угорщині Мегдет Рахімкулов володіє акціями найбільшого угорського банку OTP Bank. Зараз його сім'я має 8,64% акцій OTP, група в Україні володіє ОТП Банком.

Ігор Кесаєв

У Росії володіє компанією Мегаполіс, в Україні ж їхня дочірня компанія перейменована на Тедіс-Україна. За офіційною інформацією, з 2014 року її основний власник — Борис Кауфман. Проте співвласником також називають Ігоря Кесаєва, це російський олігарх, який перебуває під санкціями в Україні.

Олександр Лалаян

Росіянин Лалаян уже багато років постачає авто до різних органів влади в Україні. Пов'язані з ним компанії отримали десятки мільйонів гривень та за авто для Верховної Ради. Він також має бізнес в Росії. Наприклад, фірмою «Артмотор» до 2019 року володів громадянин Росії Олександр Хоренович Лалаян.

Його партнером у Росії (згідно з їхніми реєстрами) був Олексій Горбов, однофамілець власниці харківської фірми. Тепер компанією «Артмотор» володіють росіянка Лариса Атапіна та українка Тетяна Акімова. Ці дані зараз можна перевірити за допомогою сервісу YouControl.

Що було з аналогічними законодавчими ініціативами раніше

Аналогічні законодавчі ініціативи з'являлися неодноразово. Уперше — після анексії Криму у 2014 році про такі плани повідомив уряд Арсенія Яценюка. Тоді міністр юстиції Павло Петренко пояснював, що Україна планує компенсувати кримські втрати за рахунок держвласності РФ. Але Кабінет міністрів не оформив свої заяви у конкретний документ.

Восени того ж року законопроект відповідного змісту зареєстрували у парламенті «свободівці», а у 2015 році — депутати від Радикальної партії. За рік приводів для націоналізації майна РФ в Україні додалося, адже, крім анексії Криму, Україні довелося протистояти російській агресії на Донбасі.

Спроби затвердити закон про націоналізацію російського майна робилися й у 2018 році. Проте щоразу документ не набирав необхідної кількості голосів.

Та зараз ситуація геть інша. Не має сумніву, що депутати підтримають відповідний законопроект і він швидко пройде не тільки через парамент, а й буде підписаний президентом.

Автор:

Заступник головного редактора Олена Дьоміна

Пише на теми: Макроекономіка, фінанси, державне регулювання, бюджет, фіскальна політика